Олег ОЛЕКСЮК,
керівник проєкту “Гордість Херсонщини”.
У ці липневі дні ми маємо радість нагади шанувальникам українського мистецтва про прекрасного поета і художника, просвітянина, легенду театрального мистецтва, режисера, заслуженого діяча мистецтв України Олега Натяжного.
Народився 10 липня 1946 року на Кіровоградщині. Саме ця частина степової Таврії дарувала світові всесвітньо відомих режисерів і акторів Марка Кропивницького, Івана Карпенко-Карого, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського та Марію Заньковецьку.
1975 року закінчив Київський театральний інститут. По завершенню театрального вишу працює режисером в театрах Чернігова, Мукачева, Донецька. І далекого 1982 року його призначають головним режисером Кіровоградського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького.
Одну з найперших вистав молодого режисера — “Пам’ять серця” за п’єсою Ярослава Верещака, — схвально прийняли глядачі та прискіпливі критики. Цього ж року режисер з акторами театру вразив глядача виставами “Талан” Михайла Старицького, присвяченої Марії Заньковецькій, та “Поема про учителя” Івана Драча, присвяченої Василеві Сухомлинському. Роль Сухомлинського грав сам Олег Натяжний.
Були й вистави, які відкрили нові можливості акторів театру: “Лисиця й виноград”, “Езоп” – обидві Г. Фігейредо, “Гра на клавесині” Ярослава Стельмаха та інші. Загалом понад 20 вистав з 1982 по 1990 роки поставив у Кіровограді (нині Кропивницькому) залюблений у свою професію молодий та амбіційний режисер Олег Натяжний.
Пізніше Олег Натяжний працював головним режисером у Кримському українському театрі та в Івано-Франківському обласному театрі. З 1993 року Олег Степанович Натяжний працює режисером Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Найбільш популярними серед вибагливих глядачів Херсонщини я б назвав його вистави “Любов та голуби”, “Труфальдіно”, “Назар Стодоля”, “Шалений день, або Весілля Фігаро”, “Квартет на двох”, “Заповіт цнотливого бабія”, “Звідки беруться діти”, “Ще раз про любов”, “Український лохотрон”, “Планета факірів” та інші… Вистави Олег Степанович ставив в Україні, Росії, Чехії, Угорщині…
Мені згадується ще кілька епізодів з життя легендарного режисера. Це створення в середині 90-х років ХХ століття суто просвітянських вистав і представлення їх у трудових колективів Херсонщини. В одній з таких вистав я особисто брав участь як звукорежисер. За п’єсою Миколи Братана “Кавказ підо мною” Олег Натяжний поставив міні-виставу на 45 хвилин, де роль героя-чеченця грав народний артист України, просвітянин Анатолій Манойло, роль красуні-українки – заслужена артистка України Валентина Дронова, а роль російського офіцера – сам режисер. Мінімум декорацій і максимум семантичного навантаження і емоційного насичення за рахунок блискучої гри акторів. Просвітянська рампа мала своїх прихильників. Гучні оплески глядачів та вигуки “Браво!” наснажували на нові звершення, Але систематична відсутність належного фінансування проєкту поставила хрест на нашому громадянському поступі.
Досить часто Олег Степанович допомагає колегам по театральному цеху тим, що складає для вистав театру то тексти пісень, то поетичні етюди.
Є ще одна досить цікава сторінка в біографії Олега Степановича. Це – створення та робота вже понад 12 років театральної студії “Пролісок” при Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша. Любов до театрального мистецтва зріднила вихованців студії в одну велику родину театроманів. 28 випускників студії “Пролісок” вже навчаються у різних театральних вишах Києва, Харкова, Кракова та інших міст. А двоє з випускників Ліза Неглядюк і Костя Рогань вже працюють акторами у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша.
Як зазначає директор театру, народний артист України Олександр Книга: “Його вистави незмінно яскраві, неординарні, життєво правдиві, з багатою художньою фантазією, творчим шуканням”.
У 2012 році Олег Степанович отримав почесне звання “Заслужений діяч мистецтв України. Ми сподіваємося на многая літа творчого неспокою маестро, який є справжньою гордістю для нашої смаглявої Таврії.
