Микола ТИМЧАК,
м. Дубно, малюнок автора
Калинова мова
Калиновий кущ надовкола обріс тернюками,
Проте зацвітає, хапається неба гілками.
Отак наша мова у хащах чужинської мови
Квітує уперто, порвавши колючі окови.
Я, наче галузка маленька між віття калини,
Плекатиму кетяги слова, яке не загине,
Не згасне, обчімхане часом і рване вітрами.
Дароване Богом, воно буде вічно між нами.
Лист
Дівчинко з далекої Росії,
Можна, я листа тобі пришлю?
Бо уже писати добре вмію,
Бо уже сумую і люблю.
Янголята білі паперові
Я тобі в конвертик покладу.
Ти почуй тепло в моєму слові,
Що, мов цвіт калини у саду.
Батько твій воює в Україні,
На дорослій і страшній війні.
У пісні стріляє солов’їні,
У плачі дитячі голосні.
Погукай, верни додому тата,
Хай матуся втішиться твоя.
Янголя пошли йому крилате –
Те, що слізно малювала я.
Вишиванка
Сорочку матуся мені вишиває
На чистім крилі полотна.
В калинову ниточку щиро вкладає
Усі свої мрії вона.
До хрестика хрестик лягає рівненько,
Мов долі хрещеної шлях.
У тій вишиванці від рідної неньки
У небо злечу, наче птах.
Зростатиму в ній і крилато полину
В далекі вітри голубі.
І вишиту чорним свою Україну
Я матиму вічно в собі.
Прохання до Янгола
Осіниться. До школи йду щоднини.
По вулицях летять важкі машини.
Тут кожен крок на відстані біди.
Мій ангеле, мене переведи
Через усі дороги, стеженята,
Аби не хвилювались мама й тато.
Від буревію, хвищі та пітьми
Закрий мене теплюніми крильми.
Та знаю: Бог послав для України
Своє велике військо янголине,
Аби її від горя вберегти.
Їм тяжко, янголе, лети допомогти.
Лети, а я чекатиму на тебе
Звідтіль, де сходить сонце синьонебе.
Лети, бо ранить ворог рідний край.
До мене з перемогою вертай.
Де живе мурашка
Де живе мурашка маленька?
Там, де у дозорі опеньки
З піками й шаблями травички
Вилізли на пень невеличкий.
Де живе мурашка маленька?
Там, де ходить стежка легенько.
Мураша їй п’яти лоскоче,
А вона сміється, хихоче.
Де живе мурашка маленька?
Там, де скаче білка руденька,
Де ростуть солодкі сунички
І пахучі яблуні-дички.
Де живе мурашка маленька?
А вона живе не одненька.
Є у неї мама і тато,
Братиків, сестричок багато.
Де живе мурашка? А всюди,
Де живуть звірятка і люди,
Де живуть пташата й комашки.
Наші помічниці – мурашки.
В них роботи завше доволі.
Порядкують в лісі і в полі.
Метушаться посеред листя…
То ж, дитинко, пильно дивися,
Як ідеш у гості до двору,
До ріки, до лугу, до бору.
Заглядай під кожну билинку,
Не скаліч малу мурашинку.
