До 95-річчя створення Шевченківського національного заповідника
20 серпня 1925 року Постановою Ради Народних Комісарів УСРР територію могили Т. Шевченка було оголошено державним заповідником. Землі навколо усипальниці Великого Кобзаря загальною площею в 4 десятини передали у відання Народного комісаріату освіти. У цей час розпочато роботи з упорядкування могили та прилеглої території. Протягом 19281929 р.р. неподалік від Тарасової гори було збудовано приміщення готелю “Будинок туриста”, в якому розміщувалися клуб, бібліотекачитальня, музей Т. Шевченка (в двох кімнатах), де знаходилися також експонати із “Тарасової світлиці”. Початок будівництва музею і нового пам’ятника на Тарасовій Горі поклала Постанова Ради Народних Комісарів УСРР від 10.03.1931р. “Про відзначення 70х роковин з дня смерті Тараса Шевченка”. Було передбачено перетворити територію Шевченкової могили біля Канева на культурноосвітній осередок, для здійснення якого – побудувати новий пам’ятник і музей, відкрити бібліотеку й читальню, збудувати та устаткувати готель для екскурсантіввідвідувачів, продовжити роботи з озеленення Тарасової Гори, не порушуючи її природного стану та вигляду.
Понад сорок тисяч осіб зібралися на урочисте відкриття музею Великого Кобзаря та пам’ятника на його могилі 18 червня 1939 року.
