Степан ТАТАРСЬКИЙ,
член НСЖУ, с. Гермаківка, Борщівщина Тернопільської області
Світлини автора
75 років минуло, як 910 серпня пекельного 1945го, тут, в урочищі Глинка, московська орда розстрілювала Україну… Підступно, зухвало і безцеремонно — таким був хрущовський наказ, така була політика “керівної і спрямовуючої” партії, яка бундючно зазіхала на вічність… Ціною десятків мільйонів жертв, ціною нечуваної жорстокості… Шалений спротив так званій радянізації України чинили героїчні загони УПА, якими були всіяні українські села, ліси і гори, печери і підземелля. Одухотворені ідеєю невмирущості української нації, революціонериповстанці кинули виклик найжорстокішій системі поневолення народів, не боячись полягти в тій кривавій масакрі, взявши за гасло свого життя один із постулатів з Декалога українського націоналіста – “Здобудеш Українську Державу або згинеш в боротьбі за неї!”
Три роки тому цю мальовничу і печальну місцину було освячено як маленький пантеон української повстанської слави. Про той день тижневик “Слово Просвіти” розповідав детальніше в 44 своєму числі за 28 грудня 2017го.
Відтоді щороку Пам’ять кличе сюди краян помолитися, вшанувати звитяжцівповстанцівземляків, що поклали своє молоде життя на вівтар України.
Густішає смарагдовий барвінковий килим біля Хреста і ґроту, який висадили на початку 2018го юні джуренятапатріоти Дзвиняцької десятирічки, вихованці талановитої вчительки Ірини Вівсяник, не дають розростатися бур’янам і хащам вздовж дороги до ґроту працівники Гермаківського лісництва та гермаківський патріот, невтомний збирач і хранитель сторінок історії села та краю Роман Остафіїв, який тримає під пильним особистим контролем розпочату біля Глинки справу, координуючи дії з київським кривчанцем Степаном Івановичем Яловегою, талановитим історикомпросвітянином, який і в поважному віці залишається активним учасником відродження героїки рідного краю, дає цінні поради молодшим спадкоємцям слави дідів і батьків.
Завдяки учаснику ОУНУПА, старенькому борщів’янину Степанові Миколайовичу Фридраку, який “роздобув” у Тернопільському облдержархіві копію “архіву з бідону” ЧортківськоБережанської округи ОУН, вдалося остаточно встановити справжнє ім’я стрільця СБ “Шелеста”, яке довгі десятиліття не було ідентифіковане… Петро Семенчук — із сусіднього з Кривчем Сапогова, якому того трагічного дня вдалося втекти, але вража енкаведистська куля наздогнала його 30 серпня 1945го в спровокованій криївці у ріднім селі, де й похований.
А тепер група небайдужих патріотів Гермаківки разом із ексзаступником голови Борщівської райдержадміністрації Миколою Будзінським, під патронатом якого усе й починалося в 2017му, та директором Тернопільського обласного краєзнавчого музею Степаном Костюком вчергове зібралася на цьому святому місці, щоб пом’янути земляківгероїв молитвою і повстанською піснею, погомоніти про нинішню пору України та її стражденну новітню долю, про її завтрашній день, обговорити чіткий план подальших опоряджувальних робіт, виховних патріотичних заходів для молоді.
Охоче долучився до цієї патріотичної акції отець Іван Михайлюк, парох української грекокатолицької громади Гермаківки, який відправив панахиду, виголосив коротку поминальну промову. Було запалено свічечки пам’яті біля пам’ятного Хреста. Були повстанські пісні… Пам’ятаємо!
