Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Це може повторитися знову і знову – якщо ми будемо й надалі недооцінювати серйозність намірів противника!
29 серпня вже вшосте на Михайлівську площу до Стіни Пам’яті віддати шану безмірному подвигу українських добровольців та вояків ЗСУ, котрі поклали своє життя на олтар Свободи і Незалежності рідної України, прийшли батьки, брати і сестри, дружини і діти-сироти загиблих героїв останньої російсько-української війни. Багато було й однополчан-побратимів та волонтерів… Митрополит ПЦУ Єпіфаній відслужив поминальну службу за справжніми Героями сучасності, військові провели почесний ритуал шани… Голова КМДА Віталій Кличко повідомив про закладення пам’ятної капсули на місці, де через рік має постати пам’ятник всім героям, які віддали життя за Незалежність і територіальну цілісність української держави.
Все ніби добре… Але ж війна не закінчилась з наказом нинішнього президента-“миротворця”: “Перестать стрєлять!” і буде тривати “з перемир’ям чи без” до перемоги українського війська над ворогом, до вигнання його з окупованих ним українських територій. Українська внутрішньовидова політична боротьба призвела до того, що ми часто забуваємо про головні причини того, що відбулося і відбувається під час російсько-української війни. А головною причиною залишається російська агресія: не було б агресії – не було б і загиблих, не було би зруйнованих доль. Головний винуватець наслідків війни – не попередній президент, і навіть не нинішній. Головний винуватець наслідків війни – Володимир Путін разом із політичним і військовим керівництвом Росії та з тими громадянами Росії, які свідомо підтримують агресивний курс Кремля.
У шосту річницю Іловайської трагедії Офіс генерального прокурора України передав до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) докази вчинення воєнних злочинів, серед яких вбивство українських військових поблизу Іловайська у серпні 2014 року. “Згідно з висновками експертів та комплексом інших здобутих доказів, єдиним фактором, що призвів до трагічних подій поблизу Іловайська, є військова агресія збройних сил РФ”, — наголошено в заяві Офісу генерального прокурора.
Є щось негативно-символічне в тому, що шостий президент України Володимир Зеленський, який і досі сподівається домовитись з Володимиром Путіним, призначив керівником української делегації на переговорах у Мінську першого президента України Леоніда Кравчука, котрий якраз і недооцінив на початку 90-х справжніх російських намірів на пострадянському просторі, за що і поплатився своїм президентством…
За іронією долі людина, котра стала політичним аутсайдером, тому що не зрозуміла логіку Кремля, сьогодні допомагає політику, який, схоже, навіть не бажає усвідомити цю логіку. А це означає для нас всіх, що Іловайська трагедія може бути не останньою в українській історії.
P.S До речі, зараз недооцінка справжніх російських намірів на пострадянському просторі є надзвичайно актуальною для сусідньої Білорусі.
