Патріотичні думи Василя Нечепи

Відомий у світі кобзар зустрів своє 70-річчя!

Василь МАРУСИК,
заслужений журналіст України

У святковому випуску тижневик “Слово Просвіти” (№34, 20-26 серпня 2020 р.) до свята Незалежності України надруковано серед визначних публіцистичних роздумів статтю земляка великого кобзаря Ж. Лютого “Нескорений ПроRock. Тарас Шевченко”. Автор повідомляє про те, що “незабаром світ побачить третій епізод великого проєкту Громадської спілки “Музичний Батальон”.
Нагадую про цю публікацію тому, що йдеться також про відомого діяча культури, кобзаря-лірника Василя Нечепу з Чернігова. Тут мовиться і про те, що у народній манері чернігівець виконує власну мелодію на шевченківський твір у супроводі одеситів “Друже Музико” та київського гурту “Осяйний Живосил”.
— Радий, що досвідчені молоді співаки та музики запросили мене до справді бойового гурту. Із окремими з них я десятки разів співав і грав на кобзі та лірі в окопах та гарнізонах АТО. Особисто об’їздив за тридцять літ десятки країн світу, де замешкали наші співвітчизники. І ніде так не співпереживав як на фронтових позиціях на Донбасі. Тепер я знаю, що моя життєва позиція вірна, бо служу завжди Україні.
Кобзар-лірник, обдарований тенор, родом з міста Носівка на Чернігівщині. Понад двадцять років був солістом обласної філармонії, з 2004 року – керівник українського культурно-просвітницького центру МАУП у Києві. Народний артист України. У репертуарі Василя Нечепи — думи, псалми, народні пісні, що входять до моновистав: “Пісні із зачарованої Десни”, “Через віки й серця”, “Зоряна вічність”, “Були й ми козаками”, “Материні пісні”, “Було колись в Україні” та інші. У його виконанні звучать пісні у записах М. Максимовича “Гомін, гомін по діброві”, а також історично-фольклорні твори з деснянських берегів або жартівливі шедеври у виставі “Зоряна вічність”. Знаменита моновистава про українського генія — художника й поета “Через віки й серця” (твір звучить майже 12 хвилин) складається із таких частин: “Спогади про Т. Шевченка”, пісні на вірші поета “Породила мати сина” і “Ой, люлі, люлі” та з його улюбленого репертуару “Ой, Морозе, Морозенку”, “Ой, зійди, зійди”, народної думи “На смерть Тараса” у виконанні Т. Пархоменка, авторської мелодії на слова М. Негоди “Діброво зелена”…
До музичного диску “Було колись в Україні” (випуск 2002 р.) вступне слово написали академіки Юрій Шилов та Микола Жулинський. Зокрема, Микола Григорович зазначає: “Наш славетний кобзар-лірник хоче засвідчити, що не вмирає — “не вмре, не загине!” дума кобзарська, бо її порятунок — в духовній вічності українського народу, в її талантах. Від Бога цей дар голосом оживлювати джерела народної творчості. Тому наш народ називає таких величних співців, як Василь Нечепа, “людьми Божими”.
Знать, од Бога
І голос той, і ті слова…
Василь Нечепа — автор декількох музичних посібників. Разом з письменником Миколою Щудрею створив багато ілюстрований збірник “В рокотанні-риданні бандур”. За однойменну концертну програму 2006 року удостоєний Національної премії імені Т. Г. Шевченка. Серед нагороджених тієї шевченкової весни видатні діячі культури: художник Євген Безніско, письменники Анатолій Погрібний, Григорій Гусейнов, Ігор Качуровський, Анатолій Кичинський та інші.
Першого вересня родина у Києві вітала ювіляра і проводжала до першого класу його третю онучку Марійку – дочку сина Романа. І ще одна радість прийшла до Василя Григоровича. Його брат Володимир та літературознавець, професор Василь Яременко випустили у світ великий том-збірник листів видатного просвітянина Бориса Грінченка, віднайдених у архівах Росії та України.
Многая і благая літ Вам, ювіляре!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment