20 років без Георгія Гонгадзе

Петро АНТОНЕНКО

Чорнобиль, Гонгадзе. На превеликий жаль, так уже склалося, що саме ці поняття чи не найбільше згадують у світі, коли говорять про Україну. І якщо Чорнобильська катастрофа, найбільша техногенна аварія в історії людства, – це породження ще Радянського Союзу, то вбивство журналіста – це вже наша українська реальність.
Біографічна довідка. Георгій (Гія) Русланович Гонгадзе (21 травня 1969 р., Тбілісі – 17 вересня 2000 р. Київ) – громадський діяч, український опозиційний журналіст грузинського походження. Герой України. Засновник та перший головний редактор інтернетгазети “Українська правда”. Вбивство Гонгадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України.
За найбільш популярною в суспільстві версією, до захоплення та вбивства журналіста причетне тодішнє керівництво держави.
Поширена й версія, що це була якась велика політична гра, спрямована проти України Росією, а, можливо, навіть і Заходом. І Георгій, безумовно відомий, талановитий журналіст, просто потрапив у жорна цієї гри.
Але все це – лише версії. Правди суспільство так і не дізналося за 20 років, уже при кількох президентах і парламентах. Правди в сенсі – хто ж організував вбивство Георгія Гонгадзе? Безпосередніх вбивць в міліцейських погонах давно знайдено і засуджено до ув’язнення. Але хто ними керував, хто і з якою метою затіяв страшний злочин?
До того ж, за ці майже три десятиліття у нас сталося й чимало інших резонансних і загадкових смертей, цілком можливо – вбивств, дуже відомих людей, починаючи з В’ячеслава Чорновола й інших (Кравченко, Кирпа).
Так чи інакше, 16 вересня 2000 року, коли в Києві було викрадено і в ніч на 17 вересня неподалік столиці вбито Георгія Гонгадзе, стало символом політичного терору, в тому числі і проти журналістів, яких загинуло за ці роки немало. Терором проти свободи слова, демократії.
20 років! Час в Україні летить значно швидше, ніж трансформується вона сама – від колонії до держави, від тоталітаризму до демократії. Ось ми вже оперуємо в новітній історії не тільки роками, а й десятиліттями. Час би вже завершувати цю надто затяжну трансформацію, час чомусь вчитися і з чогось робити висновки. До цього також спонукає ця трагічна дата.
Нині, у 20річчя трагедії, варто б вшанувати пам’ять Георгія Гонгадзе не просто щорічним шаблонним ритуалом із запалюванням свічок в центрі столиці. А чому б не провести добовий чи хоча б денний медіамарафон у пам’ять Гії? Зрозуміло, що наше медіасередовище розсмикане, приліплене до тих чим інших бізнесових кланів, що майже нема засобів інформації, власниками яких є самі журналісти та їхні читачі, слухачі і глядачі, як це є у багатьох демократичних країнах. Так само розсмикане, розчварене наше немічне громадянське суспільство з його партійками та громадським сектором.
Але ж можна бодай у цей сумний день хоч трішки пригальмувати той потік чвар, бруду і обману, яким переповнено наш інформаційний, суспільний простір. І це було би найкращою даниною пам’яті Георгія Гонгадзе. І нашим обов’язком у захисті свободи слова і демократії.
Вічна пам’ять Георгію!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment