Чотири роки без просвітянина Богдана Головина

Валентина Семеняк

…Пригадую, як чотири роки тому, під час святкування 90річчя відомого громадського діяча, директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею, Степан Костюк сказав: “Якби зібрати всіх учнів цього вчителя і вони взялися б за руки, то це був би ланцюг доброти і щиросердечності, який простягнувся б аж ген… до Перемишля”.
6 вересня минуло 94 роки з дня народження світлої пам’яті Богдана Головина — українського педагога, історика, просвітянина, краєзнавця, публіциста, заслуженого працівника освіти України. З цієї нагоди у світлиці обласної Тернопільської “Просвіти” зібрались його друзі та однодумці, аби вшанувати цього доброго і самовідданого просвітителя. Спогадами ділились Святослав Абрам’юк, голова Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, почесний голова Правління ТОО “Просвіта” Петро Шимків, просвітянки Ярослава Павлів, Надія Гута.
Упродовж нелегкого життя, особливо в часи радянщини, пан Богдан ніколи не опускав рук, не впадав у відчай, завжди за будьяких обставин займав тверду громадянську позицію. А позиція була одна — незрадлива і щира любов до рідної України. Про це свідчать його численні творчі здобутки та напрацювання: понад 450 статей, нарисів, рецензій, довідок про українських письменників, науковців, священників, учасників ОУН та УПА, громадськополітичних діячів. Видав 8 книжок (чотири з них — як укладач). Загалом опублікував понад тисячу різножанрових матеріалів, а перша замітка була надрукована ще в далекому 1948 році в армійській газеті.
Він був почесним членом Всеукраїнського товариства “Фундація духовного єднання України”, заснував осередок шкільної “Просвіти”, довгий час очолював обласну “Просвіту” ім. Т. Шевченка. Співпраця з альманахом “Богослов’я” у Римі (Італія) слугувала висвітленню підпільної діяльності грекокатолицької церкви. До останнього подиху, незважаючи на поважний вік, Богдан Головин продовжував активну громадську діяльність: їздив у районні просвітянські осередки на конференції, семінари. Ділився досвідом роботи, а йому завжди було що сказати. Зі слів Степана Костюка, книги з історії репресованого духовенства, які написав пан Богдан — це творчий подвиг. Світла пам’ять світлому чоловікові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment