«Хто ми на світі без рідного слова?»

Степанія СІДЛЯР,
радник голови Вишгродської РДА з питань духовності і просвітництва, голова громадської організації “Духовно-просвітницький центр “Спадщина”

…Рідне слово… Ні, вітер огуди
Не затулить нам злякано рот,
Ми без нього такі собі — люди,
А із ним — український народ.
(Вадим Крищенко).
5 років тому з ініціативи депутата Вишгородської міської ради п. Валерія Виговського для усіх охочих вивчити і знати українську мову працюють у м. Вишгород безоплатні курси української мови і українознавства.
Кожної суботи із 10 до 12 год. у приміщенні Вишгородської районної бібліотеки вчителька із 50-річним стажем Дора Тимошевська наполегливо і кваліфіковано проводить уроки української мови.
У субботу, 5 вересня 2020 року школа української мови і українознавства розпочала п’ятий навчальний рік. Зі словами привітань до громади м. Вишгород, до учнів, які відвідують школу української мови уже 4 роки, звернувся в. о. голови Вишгородської районної державної адміністрації п. Олексій Данчин. Він зазначив, що саме мова уособлює народ і вирізняє його між іншими народами, саме мова утверджує народ до любові та єдності, саме мова є фактором, що зобов’язує зберегти Україну.
Секретар Вишгородської міської ради Тетяна Бражнікова, вітаючи жителів міста, відзначила, що українська мова за мелодійністю посідає третє місце серед мов у світі. Валерій Виговський, засновник школи української мови, меценат, благодійник, депутат Вишгородської міської ради зазначив, що наша байдужість і аж надто невелике бажання вчити українську мову — це наслідок багатолітнього поневолення нашої свідомості. Не знаючи рідної мови, власної історії, ми — лише населення, якому можна роками обіцяти кращого життя, а насправді задурювати дешевою гуманітаркою і низької якості продовольчими пайками.
— Якщо Господь Бог явив би чудо до кожного із нас і вилікув від власної байдужості, і ми б зрозуміли, що саме українська мова, українська Церква, українська історія нас робить народом, тоді влада усіх рівнів змушена б би нам забезпечити гідний рівень життя. А поки що змушений сказати, що маємо не те що маємо, а те, чого вартуємо, — закінчуючи, сказав Валерій Павлович.
Помічник депутата Київської обласної ради Андрія Пещеріна Артем Омеляненко зазначив, що проєкт із безоплатного вивчення української мови і українознавства — єдиний серед районів Київської області, а тому він підримує і буде допомагати його роботі.
Після виступів представників влади розпочалась мистецька програма.
Народний ансамбль “Гутнянські козаки” (художній керівник Михайло Олійник, с. Гута Межигірська) привітали вишгородчан музично-пісенною програмою “Мово рідна, мово українська!”
Михайлик Козак прочитав вірш Едуарда Драча “Віддайте мову”:
Віддайте мову — не прохання. а наказ,
Віддайте мову, нашу пам’ять і оплот!
Віддайте мову, й не колись, а в цей же час,
Вмре мова — і ми щезнем, як народ.
Учениця школи №1 Тася Кожемяко прочитала вірш Василя Симоненка “Україно, п’ю твої зіниці”:
Україно, п’ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Виступили із словами привітань і власними віршами місцеві поети.
Микола Соболь, “Сага про вічне місто”:
…Літописи напише час,
а віру примножить пітьма,
Чи багато чули із вас,
небесна звучить, як сурма?
Як думку наводять вітри,
до переміни охочі….
Пам’ять мою не зітри —
дух вишгородської ночі.
Віктор Кучерук, “Українцям”:
Умовляли, мучили, вбивали
Нас за те, що гордими були
І рабами скорбними не стали
Під ярмом імперської поли
І ніколи ними нам не бути
На своїм чи іншому віку,
Бо прийшли до волі, як до суті
слова незбагненного в рядку,
Залишилось вічно боронити
Те, чому немає запорук,—
Щоб могли нащадки в щасті жити
І не мали з волею розлук.
На закінченя для кожного з нас зацитую слова відомого педагога, журналіста, правознавця Костянтина Ушинського:
“Коли зникає народна мова — народу нема більше! Відберіть у народу все — і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови —ніколи; вмерла мова в устах народу — вмер і народ”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment