Відзеркалення Світла і Слова

24 вересня в саду Музею Максима Рильського Михайло Слабошпицький презентував четвертий том мемуарно-літературознавчих розвідок “З присмеркового дзеркала“, що означив його вихід з коридору дзеркал, яким він про­йшов, вглядаючись в лики і тіні, мимохідь і мимохіть зауважуючи й своє лице, свій погляд на людей українського літературного життя: “Протирання дзеркала”, “Тіні в дзеркалі”, “З памяті дзеркала” (Видавництво “Ярославів Вал”). Що розказав нам Слабошпицький в чотиритомнику про себе, про час, про світ слова, про справжні твори і про прекрасні ілюзії літературного братства, пору відчайдушної молодості поетів і зиму благородних сивин мудрих прозаїків? Як зумів із сотень історій, епізодичних розмов, довгих діалогів і коротких звірянь, з читаних-перечитаних нами й ним творів — випрясти міцну нить власного внутрішнього сюжету, що злютовує чотирикнижжя в сагу про святих і грішних українського письменства? Перше, що вражає читача — пам’ять на людей, на прочитане, на контекст часу. Талант бачити основу полотна розповіді серед подробиць, вміння визначити й зафіксувати головне. Цілісність характерів, яка, попри все, була притаманна багатьом сучасникам письменника, і яка притаманна — якщо не вдачі, то талантові самого автора. І, нарешті, незабутні слова Григора Тютюнника, одного з беззаперечних авторитетів Слабошпицького про “вічну загадку любові”: всіх, про кого пише, Михайло любить і розуміє, поважає і цінує.
Без претензій на всеохопність Слабошпицький таки відобразив літературну епоху — не як тло, а як живу магму, яка втягувала і відштовхувала, поглинала й підносила. Увійшов у ту заповідну (умовно означаючи) ноосферу, яка зроджувала слово й оберігала його, яка надихала й карала відступників.
Якщо оглянути весь масив написаного М. Слабошпицьким про літераторів материкових і діаспорних, додати укладені ним антології, зініційовані ним книги та синхронізувати все написане, то це таки буде історія літератури в портретах від Михайла Слабошпицького. Ні, він не претендує на місце євангеліста. Скоріше — провідника, який багато знає і ділиться своїми знаннями.
Михайло Слабошпицький – постійний автор “Слова Просвіти”, наші читачі люблять його рясні публікації. Невдовзі запросимо до розмови Михайла Федотовича про його видання, творчі плани на майбутнє.

Л. Г.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment