На вічну пам’ять Олександру Пономареву

В шеренгу Великих Воїнів та оборонців землі Української та її мови під святу Покрову Матінки Божої став Олександр Данилович Пономарів. Він був Великим Учителем, бо навчав і навчив багатьох любові до українського слова. Був видатним Просвітянином, бо множив свої знання і переконання. Він був Людиною,Чоловіком, Батьком, якого любили і любитимуть завжди.
Професора, Просвітянина Олександра Даниловича Пономарева, доктора філологічних наук, мовознавця, автора мовних бестселерів і багатьох літературних перекладів, поховали в Києві 17 жовтня, в день його 85-річчя, на Південному кладовищі.
Господи, даруй йому спокій і світло небесне, бо лишає по собі між людей світло розуму і серця ця велика душа.

Пішов з життя Олександр Данилович ПОНОМАРІВ
Тяжка, непоправна втрата спіткала наш інститут, Університет, усю українську спільноту. На 85-му році життя після тривалої хвороби помер доктор філологічних наук, заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої школи України, колишній завідувач катедри мови та стилістики, заслужений журналіст України Олександр Данилович Пономарів.
14 жовтня перестало битись серце видатного мовознавця, педагога, перекладача, публіциста, громадського діяча, відданого патріота України, непохитного оборонця українського Слова.
Професор Олександр Пономарів присвятив сорок років свого життя викладацькій праці в Київському університеті імені Тараса Шевченка – на факультеті, згодом – в Інституті журналістики. Не злічити журналістів, редакторів, медіафахівців різних спеціальностей, які у свої студентські роки отримували на незабутніх лекціях Олександра Даниловича не лише ґрунтовні, воістину енциклопедичні знання зі стилістики української мови, а й часточку його душі, його непозбутньої життєвої енергії…
Олександр Данилович Пономарів народився 17 жовтня 1935 р. у приазовському краї – в Таганрозі (тепер Ростовської області РФ), де здавна живуть етнічні українці. У 1961 році закінчив філологічний факультет Київського університету. Протягом 1961-1976 років працював у відділі загального та слов’янського мовознавства Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України. У 1975 р. захистив кандидатську дисертацію “Лексика грецького походження в українській мові” (однойменну монографію на її основі видано 2005 року). Від лютого 1979 року до вересня 2019 викладав у своїй alma mater – на посадах викладача, старшого викладача, доцента, професора катедри мови та стилістики. У 1988–2001 роках очолював цю катедру.
О. Д. Пономарів підготував 10 кандидатів філологічних наук. Проте, поза сумнівом, його наукова школа сьогодні охоплює набагато більше число дослідників-мовознавців як в Україні, так і за її межами, а в ширшому розумінні школа професора Пономарева – це всі його учні, студенти, які зберегли в серці слова, ідеї й погляди Вчителя.
Олександр Пономарів – автор понад 250 наукових, науково-популярних і науково-публіцистичних праць, які присвячені проблемам історії, стилістики, культури та статусу української мови, нормативності мови ЗМК, українсько-грецьких мовно-літературних зв’язків, теорії й практики перекладу. Специфіка функціонування української мови в журналістських текстах знайшла відображення в докторській дисертації О. Д. Пономарева “Проблеми нормативності української мови в засобах масової інформації” (1991).
Професор Пономарів є автором підручників і навчальних посібників “Стилістика сучасної української мови”, “Культура слова. Мовностилістичні поради”, “Українське слово для всіх і для кожного”, за його редакцією побачили світ чотири видання підручника “Сучасна українська мова”. За участю Олександра Даниловича укладено низку фундаментальних лексикографічних праць (“Етимологічний словник української мови” в 7 томах, “Словник античної мітології”, новогрецько-український та українсько-новогрецький словники тощо).
О. Д. Пономарів перекладав художні твори з новогрецької та п’яти слов’янських мов.
Багато зусиль Олександр Пономарів доклав до пропагування проєкту нової редакції правопису української мови на засадах ортографічного кодексу 1928 року. На це була спрямована його багаторічна робота як члена Української національної комісії з питань правопису, цьому присвятив мовознавець свої численні виступи в мас-медіа.
Кілька поколінь українців зростало на мовностилістичних порадах Олександра Пономарева в радіожурналі “Слово”, які лунали в дев’яностих і двотисячних роках на хвилях Українського радіо. До найширшого загалу були звернуті сотні виступів професора на телебаченні, радіо, у друкованих виданнях та Інтернеті, присвячені місцю й ролі української мови в житті суспільства, дотриманню норм сучасної української літературної мови, очищенню її від намулу русифікації.
Олександр Пономарів був членом Національної спілки письменників України і Національної спілки журналістів України, заступником голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка, головним редактором “Записок Наукового історико-філологічного товариства Андрія Білецького”, входив до складу редколегій фахового часопису “Дивослово” й газети “Слово Просвіти”. Упродовж тривалого часу він був відповідальним редактором газети “Київський університет”.
За свою науково-педагогічну працю та громадську діяльність професор О. Д. Пономарів отримав високі державні відзнаки – орден “За заслуги” ІІІ ступеня (2008) і Почесну грамоту Президії Верховної Ради Української РСР (1987). Серед нагород Олександра Даниловича –Премія імені Івана Франка (2002), Премія імені Бориса Грінченка (2004), відзнака Української православної церкви Київського патріархату – орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (2005).
Сьогодні ми втратили не лише всіма знаного, без перебільшення – легендарного викладача й дослідника, шанованого колегу, а й Людину великої душі, чиє життя та вчинки надихали інших. Світла пам’ять про Олександра Даниловича Пономарева назавжди залишиться в наших серцях.

Колектив Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Відчував родинну душу

З Вами почував себе комфортно.
Вчитися хотілося у Вас.
Не терпіли, якщо хтось аморфно
говорив, розтринькуючи час.
Або витискав учену фразу
й скочувався на росіянізм.
Ви тоді спалахували зразу,
виправляли будь-кого і скрізь.
Як любив я Вас за ці рефлекси!
Наголосами, було, грішив.
Ви мене хвалили. І респекти
чув од Вас за те, що все учив
ті уроки мови фонетичні.
Витісняв гуцульський діалект.
Ставив голос на регістр музичний,
особливий відчував ефект.
Відчував таку родинну душу,
що мене і тішила, й вела
крізь усі яруги, прірви, суші
і ніде не втратила тепла…

Василь Клічак
14 жовтня 2020

Центральне правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Головна рада, всі українські просвітяни глибоко сумують з приводу гіркої непоправної втрати — відходу за вічну межу нашого наставника, товариша, друга Олександра Даниловича Пономарева, заступника голови Товариства, члена редколегії газети “Слово Просвіти”.
Один з ініціаторів і засновників відродженої “Просвіти”, незмінний організатор та учасник багатьох просвітянських заходів, спрямованих на розвиток і оборону Українського Слова, утвердження української мови як основної підвалини незалежної держави. Талановитий учений, приязна і товариська людина, чиє ім’я знала вся Україна, професор Пономарів гідно і самовіддано виконував свою просвітянську і просвітницьку місію, то ж тисячі його колишніх студентів долучалися до “Просвіти”, ставали пліч-о-пліч зі своїм Учителем, чий авторитет був високим і переконливим.
Олександр Данилович охоче співпрацював зі “Словом Просвіти”, друкувався на шпальтах тижневика. Все, що стосувалося мови, для нього було невідкладним та важливим, він ніколи не посилався на зайнятість чи втому, хоча його діяльність була насиченою та різноманітною. І гідно пошанованою людьми: прізвище Пономарева сприймалося і сприйматиметься як знак найвищої компетентності і талановитості.
Віднині ім’я Олександра Пономарева долучається до світлої когорти київських просвітян, згуртованої Борисом Грінченком, тих, хто жив і творив задля України. Ми глибоко співчуваємо родині Олександра Даниловича, який назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна пам’ять і пухом земля!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment