Протест, який влада вирішила замовчати

Георгій ЛУКЯНЧУК

У день Захисника Вітчизни, 14 жовтня 2020 року, помер Микола Микитенко, який напередодні (11 жовтня) вчинив самоспалення в знак протесту проти політики капітуляції. Микола Микитенко – людина, патріот і солдат, що усвідомлював проросійську політику Зеленського, котра веде до капітуляції України перед агресором…
З 2014 року Микола Микитенко брав участь у боях на сході України з московським агресором. Під час евакуації збитого вертольота на Карачуні отримав поранення, мав групу інвалідності. Після лікування служив у різних бойових підрозділах в зоні ООС.
Трагічна загибель Миколи Микитенка, ветерана АТО, бійця Першого (майданівського) батальйону Нацгвардії ім. Кульчицького і учасника визволення Слов’янська для зеленої влади стала украй неприємним сюрпризом. Влада дуже бажає, аби Микола Микитенко не був почутий. Але це політичне самоспалення – це не протест однієї людини. Це попередження, що проросійську гідру треба зупиняти вже сьогодні, бо завтра може бути пізно…
“Ворон” підпалив себе напередодні Дня Захисника Вітчизни на Майдані Незалежності. НЕЗАЛЕЖНОСТІ, за яку він і його побратими віддавали і продовжують віддавати свої безцінні життя з перших днів російсько-української війни. Він про­йшов пекло Маріїнського парку та Інститутської, війни на Донбасі, але знесилився у битві з байдужістю і зрадою – як влади, так і співгромадян. Чому одягнув однострій із бойовими нагородами і вчинив самоспалення на Майдані? Очевидно, не зміг миритися зі зрадницькими діями влади, з байдужістю людей до подій на Сході, з цинізмом політичного життя і ставленням влади до майбутнього України.
Чому так багато тих, хто повернувся з передової на фронті – світлих, порядних, справедливих героїчних людей, — які ризикували собою на війні і не змогли себе знайти у мирному житті?
У день, коли зупинилось серце Микитенка і коли в Фейсбуці люди ставили рамки “Дякую захисникам України”, а цинічні чиновники записували відосики-привітання, покінчив життям ще один атовець з Херсонщини…
Таких трагічних випадків — багато, і якщо ми не змінимо політику держави їх, на жаль, ставатиме все більше, бо суспільство, живе так ніби в країні не було й немає війни, а глухота влади зашкалює
Що від нас залежить? Потрібно робити правильний громадянський, а не споживацький вибір: якщо ми всі разом зуміли втримати оборону країни, так само разом зможемо і змінити якість української політики для успішного майбутнього.
Навряд чи мучинецька смерть патріота Миколи Микитенка миттєво наблизить Україну до його мрії та розбудить суспільство, що вже, на превеликий жаль, не спроможне адекватно реагувати на таку самопожертву. Здається, що Україну потроху наближають до тієї межі, коли українці братимуть приклад не лише з саможертовних героїв Василя Макуха і Олекси Гірника, а з Миколи Лемика і Степана Бандери…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment