Заява секретаріату правління Національної спілки кінематографістів України

Підсумки 14 конкурсу (пітчингу) кінопроєктів викликали велику стурбованість і навіть обурення значної частини української кіноспільноти. Ми поділяємо негативну оцінку того, що сталося. Рада з підтримки кінематографії (попри те, що в її складі поважані нами професіонали) та Держкіно України в цілому продемонстрували зневагу до демократичних процедур проведення творчих конкурсів, до принципу змагальності як такого. Зміна правил, умов конкурсу уже по його закінченні узагалі не витримує жодної критики.
Зруйновано може найдорожче — довіру кіноспільноти, у тому числі довіру зарубіжних партнерів. А головне — випрозорилась мета тих трансформацій в кіноіндустрії, які розпочалися з появою в Держкіно України її нинішньої очільниці Марини Кудерчук. На прицілі практично усе досягнуте за останні 78 років, коли постала, опісля двох десятиліть негацій і нищення, національна кіноіндустрія, національна кінокультура.
Нині виглядає так, що усі ці завоювання підлягають дискредитації, натомість пропонується поставити на конвеєр убогу, зденаціоналізовану і деінтелектуалізовану продукцію — нібито в інтересах масової аудиторії. Звісно, ця мета одверто не прокламується, але обриси її стають все очевиднішими (у підсумках 14го пітчингу зокрема).
Перше, що треба, за нашим переконанням, — звільнити пані Кудерчук із займаної посади, яку вона обійняла у доволі непрозорозагадковий спосіб. Ще у червні ми зверталися до керівництва держави (лист за підписом 22 кінематографістів до президента та прем’єрміністра України) з такою пропозицією, одначе нас не було удостоєно навіть бюрократичної відписки. Тільки тоді, коли Держкіно очолить людина справді професійна і незалежна, ця інституція поверне собі суб’єктність і здатність визначати стратегію й тактику державної (державницької, а не постколоніальної!) політики у сфері екранних мистецтв.
Друге. Треба зберегти незалежність Ради з підтримки кінематографії. За півроку відбудеться ротація її складу, і є велика небезпека, що до неї зайдуть керовані з зовні і до того ж малопрофесійні особи.
Третє. Зміни у самій процедурі проведення конкурсу (пітчингу) кінопроєктів необхідні, зокрема у механізмі добору експертів. Є питання і щодо процедури участі в конкурсі державних кіностудій — було б доцільно запропонувати зміни, які б унеможливили фактично периферійний на сьогодні статус таких студій.
Ми не вимагаємо цілковитого перегляду результатів пітчингу, бо не хочемо чвар і розбрату серед самих кінематографістів. Однак зміни усе ж варто зробити — передусім щодо проєктів, які дістали високу оцінку експертів і мають очевидний культурницький і власне світоглядний потенціал.
Ситуація кличе до перегляду і уточнення самої тактики (про стратегію, на жаль, говорити поки що не доводиться) розвитку кіноіндустрії, тих моральних засад, на яких вона вибудувана. Бо загроза того, що продемонстровані нині методи псевдозмагальності і непрозорості у прийнятті рішень отримають стабільну прописку у нашому кінопросторі, є надто очевидною.
Закликаємо усю кіноспільноту, передусім громадські організації, до єдності і координованості дій. Бо ж інакше програємо. А головне — програє наша культура, у програші буде сама Україна.

Секретаріат правління
Національної спілки кінематографістів України
9 жовтня 2020 р.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment