Василь НЕВОЛОВ,
письменник, театральний критик, заслужений діяч мистецтв України
В Ужгороді днями в рамках дводенної науковопрактичної конференції “Український театр: історія, освіта, експеримент”, що відбулась в Ужгородському інституті культури і мистецтв, відкрилась персональна виставка робіт заслуженого діяча мистецтв України, головного художника Закарпатського обласного академічного українського музичнодраматичного театру імені братів Шерегіїв, викладачки інституту Емми ЗАЙЦЕВОЇ з промовистою назвою “Театр художника”. Її присвячено Дню художника та ювілею знаної мисткині.
На захід завітали студенти та викладачі мистецького вишу, театральні колеги, почесні гості. В експозиції представлено більше ста експонатів: ескізи та макети декорацій, костюмів, афіші, програмки до вистав театру.
Засновник театрального фестивалю “Монологи над Ужем”, редактор газети “Ясно” Михайло НОСА зазначив, на виставці можна побачити і порівняти, як працювала художниця впродовж чверті століття в театрі та як вона втілює задуми автора і режисера сьогодні.
Про роль сучасного художника в роботі над театральною постановкою говорив, вітаючи авторку, директор Закарпатського академічного музичнодраматичного театру Василь МАРЮХНИЧ.
Сама авторка виставки Емма Іванівна Зайцева зазначила, що оформлення у виставі повинно грати, бути діючою особою, тож її основний принцип — художник у театрі не просто декоратор, це і конструктор, і архітектор, і актор, і режисер. Вона вважає, що тільки завдяки союзу художника і режисера можна досягти потрібного результату. І поділилась творчими секретами: “Я присутня на читці п’єси, потім на репетиціях, раджуся з режисером, пропоную своє бачення образу і кінцевого результату. Мені дуже пощастило, тому що до моєї думки завжди прислухаються, я нарівні з режисером беру участь в обговореннях. Також в моїй роботі над костюмами велику роль відіграють актори. Їм має бути комфортно. Костюм повинен допомагати актору розкрити свою роль, а не закути його”.
Як театральна художниця Емма Зайцева досягла високої майстерності у створенні театральних костюмів. Вона так охарактеризувала свій творчий метод: “В кожному кольорі існують відтінки, що виражають іноді щирість і цнотливість, інколи чуттєвість і навіть лютість, інколи гордість, іноді відчай… Це може бути передано глядачам… Саме цього я прагну досягти. Художник, який навчиться здобувати користь з цих властивостей, уподібнюється диригенту…”
Ось і в експонатах цієї виставки — душа і серце переплітаються у формах і барвах. У кожному ескізі – глибокий зміст, який треба пізнати. Емма Зайцева – багатогранний талант, добрий і щедрий, бо такими є її роботи. Праця мисткині є щедрим золотим промінчиком у нашій буденності, який кличе до прекрасного.
Кожен експонат виставки Е. Зайцевої має самостійну художню цінність, а декотрі з них – окремі персонажі або ж оформлення сцени, — являють собою цілі картини, живописні і графічні.
Підсумовуючи роль та важливість виставки “Театр художника”, варто врахувати слова Емми Іванівни. Вона вважає, що цінність виявляється в тому, що кожен з нас у дитинстві виконував роль театрального художника і режисера, коли бавився кубиками, солдатиками, ляльками. Адже для цього треба було створити середовище, експлікувати себе на кожного персонажа, придумати сценарій гри. І дуже хотілося, щоб у ляльковому будиночку ляльки грали самі: “Театр викликає ті ж відчуття, коли відкривається завіса. На цій виставці немає завіси, ми бачимо декорації без режисерського втручання. Це дає можливість глядачеві самому побути режисером, придумати, що може відбуватися з цими героями, костюмами, декораціями”.
