Розмова віч-на-віч

Анатолій ЗавгороднІй,
Запорізька обл.

Шановні російськомовні українці!
Не зважаючи на пошесть коронавірусу атака на українську мову з боку Росії не припиняється, а посилюється. В мережі вкидаються різні брехливі спекулятивні твердження на захист російськомовності українців. Особливий поштовх цій ворожій пропаганді дало прийняття Держдумою Росії закону про те, що українці є носіями російської мови. Тобто іншими словами: “…никакого украинского языка не было, нет, и быть не может!”. А звідси і ніякого окремого від Росії народу немає, отже й своєї окремої держави бути не може. Держдума Росії визначила, що ми не маємо на це права!
Чи не час із цією зловорожою маячнею покінчити? Але для цього всім нам пора розібратися у цих, зовсім не простих, речах. Запрошуємо до відвертої розмови. Чи не здається вам, шановні російськомовні, що ситуація, коли один народ, одна нація розмовляє двома різними мовами, є не нормальною? Адже коріння наше переплетене. Маємо однакові українські прізвища, тобто ми родичі, живемо в одній країні, але розмовляємо різними мовами, чи не є це безглуздям? Хіба це сприяє світоглядному єднанню? Баченню одного напрямку в розвитку держави і самому ставленню до неї. Адже проросійськість певних груп населення аж зашкалює! Починаючи з промислової та політичної “еліт”! Чи не час рішучим вольовим рішенням кожного розсудливого українця це припинити? Адже через цю дику ситуацію ми продовжуємо балансувати над прірвою, бо через занепад своєї мови та культури стає реальним загальний розбрат і втрата незалежності й держави від агресії Росії. А потім національна смерть: був народ і не стало народу! Адже Росія всі свої плани, всю свою пропаганду вибудовує спираючись на російськомовність та українофобність світогляду значної частини українців: “Где русский язык — там и русская земля!!!” — ось її мета! Виходячи з цього, Росія давно перетворила російську мову на головний інструмент підриву та вбивства України всередині України, через витіснення нею мови української в побуті.
Як це відбувається зараз? Насамперед через естетику мови. В самій естетиці звучання, випромінюванні почуттів, тобто вираженні змісту засобами слова, російська та українська мови дуже різні. Якщо коротко, то українська мова — це мова душі, серця, а російська – напоказ, для хизування. Коли українці виростають у наскрізь зросійщеному середовищі великих міст, то їм, щоб правдиво оцінити красу і значення української мови, доводиться долати в собі звичку до естетики російської мови. Отже, це боротьба з собою. А тому більшість залишається інертною й українською мовою практично не користується. Цей стан до того ж старанно підживлюється олігархічними ЗМІ та російською “попсою”. Звідси висновки:

  1. Російськомовні є споживачами тільки російських газет, журналів, літератури, театру, кіно, музики й пісень;
  2. Більшість російськомовних не підтримують розвиток української культури;
  3. Частина цієї більшості через виховання в сім’ях та російськомовну освіту заражена українофобією, тобто комплексом неповноцінності щодо всього українського, страхом перед ним;
  4. Російськомовні є системними споживачами російськомовної інформації незалежно від джерела походження. В той час як практично все, що йде зараз із Росії, є або явно, або замасковано підривним по своїй суті щодо України.
    Тож велика шкода від російськомовності українців є очевидною: ми маємо не тільки консервацію зросійщеності – постійне гальмо нашого національного відродження, зокрема великі збитки у розвитку української національної культури, але й постійний антиукраїнський вплив Росії, що паразитує на російськомовності, формуючи і наснажуючи 5ту колону в Україні, готову до руйнування нашої держави. А нам це потрібно? Адже саме через такі обставини наші російськомовні і взагалі більшість українців мають суперечливий, еклектичний світогляд замість цілісного моноліту: раз своя держава, то й усе має бути своїм – і мова, і культура, і віра! Таким керуються всі класичні держави Європи.
    Отже, повторюємо: кожен українець, кому дорога Україна, а не Малоросія, Новоросія, мусить згадати свій, як правило, україномовний рід: чи батьків, а чи дідів або ж прадідів. Згадати, що ганебно зрікатися мови, отже й культури свого роду і зробити рішучий крок – покинути звичку до окупаційної мови і перейти на українську – свою справжню рідну мову!!!
    Бо російською до російського поневолення України, ніколи не говорив український народ. Спільною з Москвою мовою була лише церковнослов’янська книжна мова (македонський діалект староболгарської) – як, скажімо, латинська мова для західноєвропейських народів. І то тимчасово. Але вся російська гібридна пропаганда ґрунтується саме на цьому!
    Російська мова (а правильно “московська”) була сформована у Московії з ХVII ст. на базі церковнослов’янської староукраїнської книжної мови, фіноугорської, татарської та інших європейських мов.
    В Україні після “полтавської поразки” і далі протягом XVIIIXIXXX століть російська мова насаджувалась з винятковою жорстокістю засобами позбавлення роботи, покарання різками, засланнями, тюрмами та розстрілами, оскільки спротив був великим.
    Таким чином, щоб українці сьогодні пишаючись заявляли: “Мой родной язык русский!” Росії знадобилось, крім сумновідомих Валуєвського та Емського циркулярів понад 500 таємних указів про заборону української мови (“не было и нет”) та три століття мовнокультурного й політичного терору.
    Але сталося диво! Наша прекрасна, мила, неймовірно багата, вічно жива й молода українська мова пройшла через це пекло нищення й вижила, бо величезна духовна сила й привабливість таїться в ній, а тому кожен українець , хто має чисту душу і світлий розум захоплюється нею на все життя та стає мужньо на її оборону!
    А тому ні шкодувати, ні чіплятися за окупаційну чужу мову не тільки не варто, але й ганебно для українця.
    Залиште її для природніх росіян, бо у нас – народ і слово, і у них — народ і слово, як писав Тарас Шевченко, у кожного своє у своїй країні.
    Тож повертаймося, українці, у кого жива совість до свого українського слова, до рідного споконвічного лона — лише так ми врятуємо себе і Україну!
Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment