Світова коронавірусна криза

Сергій КОМІСАРЕНКО,
академік НАН України і НАМН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, голова Комісії з біобезпеки і біозахисту при РНБО України

Продовження.
Початок у ч. 40-43 за 2020 рік

Клінічні випробування терапевтичних препаратів проводяться швидше, ніж випробування вакцин. Незважаючи на це, найперспективніші терапевтичні препарати на основі антитіл отримають схвалення FDA не раніше, ніж через пів року. Цей термін приблизно збігається з найбільш амбітними оцінками часу виходу на ринок вакцини проти COVID-19. Крім того, препарати на основі рекомбінантних чи моноклональних антитіл, як правило, коштують дуже дорого, що, звісно, обмежує їх широке використання для лікування COVID-19. Тому в багатьох країнах для лікування хворих на COVID-19 почали використовувати реконвалесцентну плазму від перехворілих людей, яка містить поліклональні противірусні антитіла. Спочатку виникало чимало побоювань щодо можливості виникнення небезпечних ускладнень: з плазмою можуть передаватися збудники інфекційних захворювань, у рідкісних випадках переливання призводить до циркуляторного перевантаження (TACO), коли організм пацієнта не може адаптуватися до збільшення об’єму крові, або до гострої травми легенів (TRALI), при якій перенесені антитіла пошкоджують легеневі судини. Незважаючи на ризики, переливання реконвалесцентної плазми почали використовувати в Китаї і США (де цей метод отримав тимчасовий дозвіл FDA). Зараз клінічні випробування проводять у багатьох країнах, і вони демонструють обнадійливі результати. Однак попередні результати клінічних випробувань реконвалесцентної плазми у 426 хворих на COVID-19, що тривають у Медичному центрі Університету Еразмуса в Роттердамі (Нідерланди), показали, що більшість пацієнтів з COVID-19 вже мають високі титри нейтралізувальних антитіл на момент потрапляння в лікарню. Тому слід проводити обстеження на антитіла і визначати пріоритетні групи ризику для виявлення пацієнтів, переливання реконвалесцентної плазми яким може виявитися корисним. 1 вересня 2020 р. FDA, фактично на виконання наказу президента Трампа, надало дозвіл на екстрене використання реконвалесцентної плазми для лікування госпіталізованих пацієнтів із COVID-19, хоча і зауважило, що для остаточного схвалення цього лікування поки що недостатньо кількості даних клінічних випробувань.
Слід зауважити, що реконвалесцентну плазму успішно використовували і раніше під час епідемій SARS, MERS, лихоманки Ебола та інших інфекційних захворювань. Тому є всі підстави рекомендувати використання в Україні плазми крові людей, які перехворіли на COVID-19 і не мають вірусів, для лікування тяжкохворих із ускладненнями. Ще ефективнішим було б використання виділеної з плазми крові імуноглобулінової фракції, що містить специфічні антитіла. Нещодавно компанія “Біофарма” (Київ) закликала громадян, які перенесли COVID-19, ставати донорами плазми для розроблення лікарського засобу проти цього захворювання. Цікаво, що чоловіки є більш перспективними донорами плазми, оскільки серед людей, що перехворіли на COVID-19, високі титри противірусних антитіл мають 43% чоловіків і лише 29% жінок.
Провідні світові компанії, що виробляють ліки на основі плазми, за підтримки Фонду Білла і Мелінди Гейтс та компанії Microsoft створили організацію Plasma Alliance CoVIg-19 з метою розроблення препаратів на основі плазми для лікування нового коронавірусу. Цього літа організація планує провести клінічні випробування гіперімунного імуноглобуліну проти COVID-19. Цікаво, що компанія Emergent BioSolutions (США) розробляє не лише препарат на основі поліклональних антитіл людини, а й продукт на основі антитіл коней, імунізованих SARS-CoV-2. А компанія SAb Biotherapeutics (США) у липні 2020 р. розпочала випробування препарату SAB-185, що містить поліклональні антитіла людини, отримані з плазми трансгенної великої рогатої худоби, імунізованої протеїном SARS-CoV-2. Амінокислотна послідовність отриманих антитіл є повністю людською, але відповідні гени містять бичачі регуляторні елементи, які оптимізують їх експресію в плазматичних клітинах великої рогатої худоби. Трансгенні тварини є клонами одного генотипу, що виробляють до 45 л плазми на місяць, а вихід антитіл становить до 25 г/л. Компанія GigaGen (США) використовує для одержання поліклональних антитіл людини генетично модифіковану лінію клітин, що містить повний репертуар генів імуноглобулінів від 5—10 людей, які перехворіли на COVID-19. Зараз активно вивчають моноклональні антитіла, здатні нейтралізувати різні види коронавірусів, оскільки ідею створення універсальної вакцини проти коронавірусів варто все ж таки розглянути в найближчому майбутньому через високу ймовірність виникнення нових коронавірусних пандемій.
Інший підхід, який може перешкоджати проникненню коронавірусу в клітину, — використання інгібіторів серинової протеази TMPRSS2. Ця протеаза є необхідною для проникнення SARS-CoV-2 в клітину, хоча її біологічна роль в організмі залишається досі мало з’ясованою. В експериментах на мишах було показано, що нокаутні миші, у яких не синтезується протеаза TMPRSS2, нічим не відрізняються від нормальних. Інгібітором протеази TMPRSS2 є препарат Камостат мезилат (Camostat mesylate), ліцензований у Японії та Південній Кореї для лікування панкреатиту. Клінічні випробування цього препарату проти SARS-CoV-2 у квітні 2020 р. розпочалися в Орхуському університеті (Данія), а у травні — в Єльському університету (США).
Проникненню SARS-CoV-2 в клітину можуть також завадити препарати, що впливають на ендоцитоз. У квітні 2020 р.
з’явилася величезна кількість публікацій про те, що протималярійні препарати Хлорохін і Гідроксихлорохін можуть бути використані для лікування COVID-19, оскільки вони підвищують pH всередині ендосом, запобігаючи злиттю мембран і вивільненню РНК вірусу в цитозоль, а також інгібують входження вірусу в клітину завдяки зміні глікозилювання рецептора АСЕ2 та протеїну “шипа” коронавірусу. Спочатку інформація про успішне використання цих препаратів проти SARS-CoV-2 надійшла з Китаю, згодом клінічні випробування Гідроксихлорохіну в комбінації з антибіотиком Азитроміцином (HCQ/AZ) розпочалися в США.
Президент Дональд Трамп зробив гучну (і зараз сумно відому) заяву про те, що в США скоро впровадять ефективні ліки проти COVID-19. Під тиском Трампа FDA надало безпрецедентний дозвіл на масове використання HCQ/AZ у місті Нью-Йорк ще до ретельної перевірки ліків на токсичність та специфічність дії, що викликало хвилю обурення у багатьох вчених і колишнього керівництва FDA. Незважаючи на це, в багатьох країнах почали використовувати HCQ/AZ для лікування людей з COVID-19, створивши дефіцит Хлорохіну, необхідного для лікування хворих на малярію та автоімунні захворювання. У Франції пацієнти масово вимагали призначення їм препарату, а відомий французький мікробіолог і лікар, керівник клінічних випробувань Дідьє Рауль (Didier Raoult), заручившись підтримкою президента Еммануеля Макрона, всіляко сприяв просуванню Хлорохіну.
Невдовзі шведські лікарні повідомили, що припинили застосування Гідроксихлорохіну та HCQ/AZ через небезпечні побічні реакції та відсутність доказів противірусної дії цих препаратів. Так, використання HCQ/AZ призвело до госпіталізації кількох людей з симптомами інтоксикації та смерті одного пацієнта. Виявилося, що ці препарати є досить токсичними і, за висновком FDA, сприяють появі серйозних проблем із серцевим ритмом, а також можуть спричинити патологічні зміни крові, лімфатичної системи, пошкодження нирок і печінкову недостатність. 15 червня 2020 р. FDA відкликало дозволи на екстрене використання Хлорохіну та Гідроксихлорохіну для лікування COVID-19, а численні випробування цих препаратів у багатьох країнах зупинилися.
Одним з найперспективніших препаратів, на який покладають надію в боротьбі з COVID-19, є Ремдезивір (Remdesivir) — нуклеотидний аналог, який є специфічним інгібітором РНК-залежної-РНК-полімерази вірусу (RNAdRNAp), необхідної для розмноження у клітині господаря. Китайські вчені встановили структуру комплексу RNAdRNAp з Ремдезивіром, що дозволило краще зрозуміти механізм припинення ним елонгації вірусної РНК. Інгібіторну дію Ремдезивіру на RNAdRNAp підтверджено in vitro для SARS-CoV, MERS-CoV і SARS-CoV-2.
Було проведено кілька масштабних клінічних випробувань Ремдезивіру як у Китаї, так і в США за фінансової підтримки Національного інституту охорони здоров’я США та компанії-розробника препарату Gilead Sciences (США). Результати досліджень свідчать про скорочення часу перебування в лікарні пацієнтів, які приймали Ремдезивір, з 15 до 11 днів, а також про клінічне поліпшення у 36 з 53 пацієнтів (68%), госпіталізованих у зв’язку з тяжким перебігом COVID-19. Припускають, що максимальний ефект Ремдезивіру виявляється при застосуванні на ранніх етапах захворювання. Водночас автори деяких досліджень висунули низку застережень, які обмежують інтерпретацію результатів. Незважаючи на неоднозначність наявних результатів, 1 травня 2020 р. FDA дало дозвіл для екстреного використання Ремдезивіру для лікування COVID-19 в США, а згодом відповідні дозволи Ремдезивір отримав у Японії та Європі, де він випускається під торговою маркою Veklury.
Зараз Gilead Sciences проводить додаткові дослідження в інших групах пацієнтів, зокрема дітей, і незабаром розпочне дослідження інгаляційного препарату для пацієнтів на ранній стадії, що лікуються вдома. Крім того, розпочато клінічне випробування комбінації ремедезивіру з протизапальним синтетичним інгібітором JAK — препаратом Olumiant (барицитиніб) виробництва Eli Lilly (США). Також активно досліджують препарати, подібні до Ремдезивіру, зокрема аналог рибонуклеозиду EIDD-2801 і його метаболіт EIDD-1931 (В^^4-гідроксицитидин), які було розроблено для лікування грипу компанією DRIVE Університету Еморі (США) і які виявили активність проти пандемічних коронавірусів. Цікаво, що EIDD-2801 виявився в 3-10 разів потужнішим інгібітором реплікації SARS-CoV-2, ніж Ремедезивір. У липні 2020 р. компанія Ridgeback Biotherapeutics (США) розпочала II фазу клінічних випробувань EIDD-2801 щодо ефективності лікування COVID-19. Також стало відомо про ще один противірусний препарат з більшою ефективністю, ніж Ремдезивір — BOLD-100 (Bold Therapeutics, Канада), який являє собою невелику молекулу на основі рутенію, що вибірково пригнічує індуковану стресом регуляцію шаперонового білка GRP78, важливого для процесів розпізнавання клітин господаря, проникнення та реплікації вірусу.
Іншим імовірним препаратом для лікування COVID-19, що привернув увагу вчених, став Лопінавір-Ритонавір (LPV/r) — комбінований противірусний препарат, який використовують для боротьби з ВІЛ. Лопінавір є інгібітором вірусної ВІЛ-протеази, що порушує утворення вірусного капсиду, пригнічує реплікацію ВІЛ з утворенням незрілих вірусних частинок, які не можуть інфікувати клітини організму людини. Ритонавір подібний до цитохрому P450 і виконує функцію фармакокінетичного підсилювача лопінавіру. Отримано дані, що Лопінавір діє in vitro на SARS-CoV-2, після чого препарат включили у дослідницьку програму ВООЗ Solidarity. Як показали випробування, LPV/r не давав ніяких переваг пацієнтам з COVID-19 порівняно зі стандартним лікуванням. Водночас результати досліджень ефективності LPV/r у комбінації з інтерфероном бета-^ і рибавірином (нуклеотидним аналогом, інгібітором РНК-залежної-РНК-полімерази) є обнадійливими. Однак 4 липня 2020 р. ВООЗ виключила LPV/r з програми клінічних випробувань Solidarity.
Дослідження in silico показали, що ефективним інгібітором папаїноподібної протеази (PL) вірусу SARS-CoV-2 є Нітазоксанід (Nitazoxanide) — препарат класу тіазолідів з протипаразитарною та противірусною активністю, відкритий у 1980-х роках Жаном-Франсуа Росіньолем (Jean-Frangois Rossignol) в Інституті Пастера. Нітазоксанід було рекомендовано для подальших досліджень in vivo після демонстрації інгібування ним SARS-CoV-2 за умови низької концентрації вірусу.
З метою пошуку можливих засобів для лікування COVID-19 було проведено скринінг усіх протеїнів організму людини щодо здатності взаємодіяти з SARS-CoV-2. Знайдено 332 протеїни, 66 з яких є “мішенями” наявних лікарських препаратів. У такий спосіб було ідентифіковано 69 лікарських засобів, з яких 27 вже випробувано, 14 — проходять клінічні випробування, 28 — перебувають на стадії доклінічних тестів.
Цікавим прикладом плідної співпраці кількох дослідницьких груп у пошуку специфічного препарату проти COVID-19 було дослідження з використанням сучасних методів комп’ютерного дизайну ліків і віртуального скринінгу з високою пропускною здатністю. “Мішенню” майбутнього препарату було обрано основну протеазу (Mpro) вірусу SARS-CoV-2, яка відіграє важливу роль у реалізації реплікації вірусу та його транскрипції. Зрештою, після скринінгу 10 тис. різних сполук як специфічний засіб для лікування COVID-19 обрано малотоксичний препарат Ебселен (2-феніл-1,2-бензоселеназол-3-он), що являє собою синтетичну молекулу органоселену і має протиза­пальні, антиоксидантні та цитопротекторні властивості. Попередні дослідження показали, що Ебселен виявляв інгібіторну активність щодо SARS-CoV-2 у клітинній пробі, що можна пояснити необоротним гальмуванням основної протеази коронавірусу через утворення кова­лентних зв’язків з тіоловою групою цистеїну (Cys-145) активного центру. Подальші дослідження підтвердили, що Ебселен може виявитись перспективним препаратом проти COVID-19, оскільки він зв’язується з вірусною протеазою Mpro між II та III доменами і є алостеричним регулятором доступу до каталітичної ділянки її молекули.
Для виявлення ліків, які можуть бути переорієнтовані на боротьбу з COVID-19, компанія Biovista (США) використала платформу штучного інтелекту Biovista Project Prodigy AI. В результаті було оголошено, що для лікування COVID-19 можуть бути використані 6 препаратів. По-перше, це антифібринолітичний засіб апротинін та блокатор рецепторів ангіотензину II ірбесартан для зменшення цитокінового “шторму” та зниження вірусного навантаження. По-друге, було запропоновано використовувати каплацизумаб та езетіміб / аторвастатин як потенційні засоби проти згущення крові та запалення. І по-третє, потенційно корисними при лікуванні COVID-19 були визначені дві біоактивні сполуки — лікопен та вітамін D. Слід зауважити, що Biovista має значний досвід передбачення за допомогою штучного інтелекту ефективності лікарських препаратів для певних захворювань. Першим з багатьох передбачених препаратів став димеболін, який за прогнозами компанії був би корисним для пацієнтів з епілепсією та розсіяним склерозом. У подальшому це передбачення було підтверд­жено експериментами на тваринних моделях, а компанія Biovista отримала відповідні патенти. Цікаво, що штучний інтелект визначив препарат Лопінавір / Ритонавір (Kaletra) як відносно неефективний при COVID-19, а його поєднання з Ремдезивіром, як надзвичайно ефективне. Фактичні експериментальні дані підтвердили переваги цієї комбінації препаратів.
Для налагодження швидкого та дешевого виробництва нових противірусних препаратів розроблено програмне забезпечення штучного інтелекту Synthia, яке пропонує виробникам найбільш ефективну та економічно вигідну стратегію синтезу лікарських засобів з використанням дешевих і легкодоступних вихідних матеріалів. Так, Synthia знайшла нові рішення для виготовлення 11 із 12 запропонованих противірусних засобів, зокрема для Уміфеновіру та Фавіпіравіру. Єдиним препаратом, для якого програмне забезпечення не змогло придумати нового способу синтезу, став Ремдезивір.
Ще однією категорією препаратів, які можуть бути використані для лікування COVID-19, є засоби, що стримують гіперреактивність імунної системи. Річ у тім, що надмірна імунна реакція часто є причиною більш тяжкого перебігу COVID-19, виникнення цитокінового “шторму” та летальних випадків, особливо у молодих людей. Тому пропонували використовувати такі імуносупресивні препарати, як Тоцилізумаб або Актемра (Tocilizumab, Actemra) — гуманізоване моноклональне антитіло проти рецептора інтерлейкіну-6 людини; Анакінра (Anakinra) — рекомбінантний протеїн, антагоніст рецептора інтерлейкіну-1; інші препарати для лікування ревматоїдного артриту, які пригнічують дію інтерлейкіну-6, тощо. Клінічні випробування Анакінри в комбінації з моноклональним антитілом проти IFN-y (Емапалумабом) мають завершитися у Швеції у вересні 2020 р. Результати ІІІ фази клінічних випро­бувань препарату Актемра виробництва Roche (Швейцарія) не продемонстрували достатньої ефективності цього препа­рату при лікуванні COVID-19, тому FDA зараз не рекомендує використовувати моноклональні антитіла, що інгібують інтерлейкін-6, для лікування COVID-19.
Також пропонували використовувати стероїдні препарати, однак багато хто побоювався, що їх застосування призведе до уразливості пацієнтів до інших інфекцій, зокрема госпітальних. Несподіваними виявилися дані про успішне клінічне випробування при лікуванні COVID-19 Дексаметазону — синтетичного глюкокортикостероїду, який має протизапальні та імуносупресивні властивості. Цей успіх став можливим завдяки масовому і ретельно проведеному клінічному випробуванню дексаметазону в Британії. Це клінічне випробування зараз часто згадують як приклад, оскільки неправильна організація випробувань ставить під сумнів отримані результати навіть для перспективних ліків. Згідно з результатами дослідження Recovery, проведеного Оксфордським університетом у Великій Британії, дексаметазон зменшував смертність приблизно на третину (з 40 до 28%) для пацієнтів на штучній вентиляції легень та на одну п’яту (з 25 до 20%) — для пацієнтів, які потребують лише кисню. Перевагою дексаметазону, який було синтезовано у 1957 р. і, незважаючи на численні побічні ефекти, досі широко застосовують при лікуванні автоімунних захворювань, перед сучасними препаратами є те, що він дуже дешевий і доступний по всьому світу. Зараз дексаметазон уже внесено до протоколів лікування COVID-19 у багатьох країнах, зокрема й в Україні.
Клінічні випробування за участі 1700 людей з 12 країн показали, що не лише дексаметазон, а й інші кортикостероїди, зокрема гідрокортизон або метилпреднізолон, здатні знижувати смертність при COVID-19: через 28 днів спостереження ризик смерті становив 32% для тих, хто приймав стероїд, і 40% для тих, хто приймав плацебо. Однак слід наголосити, що кортикостероїдні препарати можуть бути неефективними або навіть шкідливими для пацієнтів з легкими симптомами або на ранніх стадіях СOVID-19.
Нещодавно з’явилися дані про ймовірну перспективність для лікування СOVID-19 ще одного давно відомого протизапального препарату Колхіцину, який було створено на основі алкалоїду отруйного дикого шафрану (пізньоцвіту осіннього, Colchicum autumnale) і зареєстровано в 1947 р. у Франції. Колхіцин застосовували для лікування набряку суглобів ще у ІІ тис. до н.е., а для лікування подагри — починаючи з VI ст. Він є інгібітором полімеризації мікро-трубочок, інгібітором інтерлейкінів 1 та 6, а також колоніє-стимулювального фактору гранулоцитів і макрофагів, що робить його потужним протизапальним засобом. Клінічні випробування, проведені в Греції, виявили протизапальну та антитромбогенну дію колхіцину при лікуванні хворих на COVID-19.
Дискусійним виявилося питання щодо використання з метою зниження температури при COVID-19 нестероїдних протизапальних препаратів (НСПЗ). Сумніви щодо застосування НСПЗ при COVID-19 посіяв міністр охорони здоров’я Франції Олів’є Веран, який на підставі заяв окремих лікарів оголосив, що НСПЗ здатні погіршувати перебіг захворювання, і для зниження температури можна приймати лише парацетамол (ацетамінофен). НСПЗ є інгібіторами циклооксигенази, яка каталізує утворення простагландинів — молекул-посередників у процесі запалення. Деякі НСПЗ (наприклад, індометацин) здатні блокувати синтез коронавірусної РНК, незалежно від інгібування циклооксигенази. SARS-CoV-2 може безпосередньо зв’язуватися з промотором циклооксигенази (COX-2), збільшуючи її експресію, а отже, продукцію простагландинів і запалення. З іншого боку, простагландин PGE2 може гальмувати реплікацію коронавірусу. Незважаючи на складність системи взаємозв’язків між коронавірусом і НСПЗ, на сьогодні, на думку експертів, немає доказів того, що НПЗП здатні погіршувати симптоми COVID-19.
Останнім часом все більше уваги привертають інгібітори калікреїн-кінінової системи, яка сприяє накопиченню рідіни в тканинах і розвитку запалення. Зараз існує два таких затверджених препарати: ікатібант (блокатор брадикініно- вих В2-рецепторів) та моноклональне антитіло ланаделу-маб, яке інгібує калікреїн у плазмі крові (препарати, які інгібують тканинний калікреїн поки що не затверджені). Пацієнти з COVID-19, які приймали ікатібант, продемонстрували помітне поліпшення оксигенації. У США зараз проводяться рандомізовані клінічні випробування цих обох препаратів за участі критично хворих пацієнтів із COVID- 19, а у Нідерландах проводяться дослідження нового плазмового інгібітору калікреїну, який постачається компанією Takeda (Японія).
Оскільки процеси гіперкоагуляції і тромбоутворення відіграють важливу роль у патогенезі COVID-19, для лікування цього захворювання пропонують використовувати препарати для запобігання згортанню крові. Відомо, що антикоагулянтна терапія гепарином з низькою молекулярною масою приводила до поліпшення стану хворих з важким перебігом COVID-19, у яких спостерігалися ознаки коагулопатії (підвищення концентрації D-димеру). З огляду на те, що антикоагулянтна терапія потребує ретельного відстеження стану системи зсідання крові в організмі пацієнта, має сенс згадати, що серед перших у світі тестів для кількісного визначення D-димеру, який є одним із маркерів загрози тромбоутворення, були діагностикуми, розроблені ще у 1990-х роках у відділі молекулярної імунології Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. В цьому ж Інституті створено тести на одночасне визначення і D-димеру, і розчинного фібрину, що є вкрай важливим для моніторингу стану системи зсідання крові та загрози тромбоутворення.
Імунотерапевтичні підходи для лікування COVID-19 розробляють також Центр вакцин та імунології Університету штату Джорджія (США) і корпорація CEL-SCI (США), результатом співпраці яких стала система лігандного представлення антигенних епітопів (LAEPS), яка сприяла розвитку протизапальної імуномодулюючої відповіді та завдяки пептидам з протеїну NP SARS-CoV-2 стимулювала CD8 Т-клітини для атаки інфікованих вірусом клітин-“мішеней”. Попередні дослідження на тваринних моделях показали, що імуногени LEAPS можуть врятувати від інших летальних інфекцій, зокрема викликаних вірусом простого герпесу (HSV) та вірусом грипу H1N1, а також зупинити прогресування запалення при ревматоїдному артриті. Крім того, вивчають можливість застосування проти COVID-19 імунотерапії з використанням генно-інженерних CAR/TCR T-клітин, які виявили високу ефективність при лікуванні раку, артриту та гепатиту В.
Несподівано перспективним може виявитися препарат проти печії Фамотидин, що є антагоністом Н2-гістамінових рецепторів і запобігає виробленню шлункової кислоти, а також є дешевим і широко доступним (зокрема, в Україні його виробляють кілька фармацевтичних компаній). І хоча механізм терапевтичної дії Фамотидину при COVID-19 залишається нез’ясованим, наразі в штаті Нью-Йорк проходять його клінічні випробування на 1200 особах.
Цікавими і важливими можуть бути дані про застосування добре відомих противірусних препаратів — інтерферонів. Ще на початку пандемії в Китаї використовували інтерферони для захисту медичних працівників, залучених до лікування хворих на COVID-19, і жоден з 2415 осіб, які отримували щодня краплі для носа з альфа-інтерфероном, не був інфікований вірусом. Особливо важливо, що інтерферони можна використовувати як профілактично, так і на початку захворювання з метою недопущення ускладнення. Хоча у FDA вважають, що даних для оцінки потенційної користі від використання інтерферону під час раннього захворювання порівняно з ризиками токсичності недостатньо, а використання інтерферонів для лікування пацієнтів з важкою або критичною формою COVID-19 необхідно заборонити.
Іншими кандидатами на роль ліків від COVID-19, що беруть участь у випробуваннях, є вазодилататори, ліпоєва кислота, мезенхімальні стовбурові клітини, бевацизумаб (гуманізоване моноклональне антитіло проти фактору росту ендотелію судин), а також деякі препарати, які застосовують у китайській народній медицині, зокрема сполуки з протималярійною активністю: артемізинін, що міститься у полину однорічному (Artemisia annua), та його синтетична похідна — артесунат тощо.
Навіть низькі дози опромінення грудної клітки (трохи більші, ніж доза при КТ, але менші, ніж доза при лікуванні раку легенів) можуть зменшити запалення в легенях тяжкохворих пацієнтів із COVID-19 настільки, щоб можна було відмовитись від штучної вентиляції легенів. Радіація при низьких дозах зазвичай не має прямого противірусного ефекту, але може компенсувати надмірну реакцію імунної системи, відому як цитокіновий “шторм”. Подібне лікування вже застосовувалося раніше для лікування вірусної пневмонії, пов’язаної з грипом 1918 р., а також при артриті. Зараз розпочато кілька клінічних випробувань цього лікування в США та інших країнах.
Тривають клінічні дослідження сотень речовин, які можуть виявитися ефективними при лікуванні COVID-19 і які вже мають дозвіл на використання при інших захворюваннях. Таку стратегію називають repurposing, тобто “переорієнтація використання”. Періодично з’являються нові публікації про перспективність чергового препарату, але після бурхливого обговорення, як правило, з’ясовується, що або дослідження проводили лише in vitro, а не на живих організмах, або ж клінічні дані не такі вже й перспективні чи були певні маніпуляції з вибіркою пацієнтів тощо. Активно досліджують зараз і комбінації різних препаратів, передусім противірусних, однак поки що значного успіху не досягнуто. Тому при підозрі на COVID-19 не варто займатися самолікуванням, а потрібно відразу звертатися за медичною допомогою.
Можна зробити висновок, що лікування COVID-19 майже повністю відбувається антисимптоматично — проти проявів захворювання, викликаного SARS-CoV-2, або проти можливих численних, часто мультиорганних ускладнень. Наразі тільки два препарати офіційно дозволені у США для лікування ускладнень COVID-19. Це Ремдезивір, що діє специфічно (гальмує реплікацію вірусу) та Дексаметазон, який не є специфічним (противірусним), але він апробований і дієвий для пригнічення гіперімунної реакції пацієнта на вірус. До цих препаратів можна додати реконвалесцентну плазму крові пацієнтів, які хворіли, видужали і мають достатньо високі титри противірусних (специфічних) антитіл. Я, особисто, із профілактичною метою приймаю вітчизняні препарати вітаміну D та флавоноїдів.

Далі буде.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment