Вибори, вибори…

Неда НЕЖДАНА:
Післявиборче резюме і прогноз. Думаю, низька явка – не так винен карантин, як розчарування: старі не радують, у “новиє ліца” вже не вірять, а відповідати за рукотворну біду не хочуть. Рейтинг слуг здувся з 73 до в середньому 10 з хвостиком, а у Львові – взагалі в прольоті, як і Верещук у Києві. І це “вирок” і початок кінця монобільшості. Не може не тішити прольот як фанери над Парижем Пальчевського над Києвом (де ті продажні чи обкурені “соціологи”, які пророкували йому друге місце?!) Тішить і суттєвий приріст ЄС, і показово, що лідирують не лише у Львові та Києві, але й стабільно представлені майже по всій Україні. Очікуваний і приріст інших проукраїнських партій на Заході. Проте безмежно сумно за рейтинг проросійських зажопників та шмаріїв на сході, а Маріуполь, Миколаїв – то взагалі аут, і навіть у Києві (!!!), незаконний ставленик янучарів на 2 місці на посаду мера! Після розстрілів на Майдані і Будинку профспілок, в якому намагалися спалити заживо поранених! За людину, прямо причетну до цих злочинів, голосує стільки киян! Мерзотно. Безмежно соромно жити з такими в одному місті. Характерно, що в більшості міст лідирують діючі мери – а це скоріше показник не того, що вони такі добрі, як зростаючої недовіри до центральної влади, некомпетентної і цирко-подібної. Бо все у порівнянні, і місцеві очільники та їхні партії — ті якоря, за які хапаються люди у навколишньому хаосі. Але є ще один показник — і дуже тривожний: прихований сепаратизм, і не лише на сході, не лише в містах, близьких до фронту, а й, наприклад, в Ужгороді чи Чернівцях – суттєво різняться зі Львовом, Тернополем, Івано-Франківськом. Нинішня влада не об’єднала країну, а навпаки – роз’єднала на шматки. Бо ідеологія “какаяразніца” загострила протест усіх, кому “є какая разніца” з усіма векторами проти цього пофігізму. Будувати на ньому державу неможливо, лише розвалювати. Ця дута більшість замість “епохи бідності” принесла “епоху жебрацтва”, а замість миру – здачу позицій по всіх фронтах і ще одну війну, тепер уже всередині країни, бо непримиренність позицій стала на порядок більшою – достатньо іскри, і все спалахне. Епоха “між краплями” доходить свого кінця, неможливо рухатися у два напрями одночасно, вектори Свободи і Шарія протилежні, а ресурсу на топтання на місці вже немає, і це дратує всіх безмежно. Зажопники і Ко вже не маскують рашистського українофобства, а шизофренічна гра “єдина країна — единая страна” провалилася з тріском. Маски скинуто. Буде або знову принизлива російська колонія, або українська Україна. Але для другого варіанту ті всі проукраїнські сили мають об’єднатися. Чи це можливо після тої зливи бруду, яку вони понавиливали один на одного, воюючи за проукраїнський електорат? Складно сказати. Але іншого виходу немає. Потрібен новий “блок”, який може то все з’єднати – і, напевне, новий лідер, який уже є, але ще не на перших ролях. Це за логікою сюжету нашої драми. Перезавантажувати доведеться все. Тепер мають піти за сильним і непродажним. “Вандали, або Повернення героїв” — так називається моя п’єса, яку зараз пишу і яка вже почала здійснюватися в реальності. Думаю, це основний конфлікт. І думаю, що після трагіфарсу ми все-таки опинимось у героїчній драмі, а не песимістичній трагедії. І точно найближчим часом буде не до сміху, і в багатьох буде довга алергія на комічне шоу…

Юрій ПУКАЛЬСЬКИЙ:
Туманна виборча химера
Хотіли чесного на мера
А як вже той туман розтанув
То знову — Кернес та Труханов…

Анатолій ГРИЦЕНКО:
Пам’ятаєте депутата Лозинського? Який у режимі сафарі, в присутності прокурора і міліціонера району джипом трощив кістки і врешті забив до смерті людину? Вчора його обрали головою ОТГ. Не десь, а саме там, де скоєно вбивство. Обрали люди, які там жили тоді й живуть зараз. Люди, які про всі ці жахи знають. Це відбувається у нашій з вами країні. Яка з кожним днем все більше стає не нашою — їхньою країною. Все більше стає чужою для нормальних думаючих людей. Це — катастрофа. Ціннісна і моральна катастрофа.

Мирослава БАРЧУК:
Ну що ж. Віктор Лозинський, який 11 років тому загнав і вбив під час сафарі місцевого мешканця, обраний головою ОТГ в тому ж Голованівському районі Кіровоградської області, де відбулося вбивство. Кріпаки повертають свого феодала.
Це, до речі, та сама Кіровоградщина, яка і Олеся Довгого приводила в парламент в кількох скликаннях, і багатьох інших мерзотників. Я все розумію про морок у головах, про цю прокляту інерцію рабства (знаю про Кіровоградщину багато, моя мама (Ніла Крюкова, ред.) звідти, ми звикли до прокльонів і хейту з початку 90-х, за Студентське голодування, всі революції і “націоналізм”, антикомунізм і загалом за “борзость”). Але мушу визнати, я не бачу виходу чи хоча б світла в кінці тунелю.
Оля Решетилова пише, що ніхто не працював з цими людьми. Це правда. Але як з ними зараз ефективно працювати, якщо всі головні телекнопки країни в руках людей, для яких ці малоосвічені темні кріпаки, ось цей затурканий забитий паралітик на роздоріжжу — лише ресурс?
Словом, це довга історія. Довжиною в життя скоріш за все.

Ірен РОЗДОБУДЬКО:
…Я була впевнена, що гідності, честі, любові і поваги до себе і до своєї країни ми навчились в 2013-2014… Виявилось, що це лише уроки, які засвоюються важко і дуже дорогою ціною.
Адже надто дорогою ціною далися усім нам ці півтора роки прозріння тих, хто обрав для України владу дилетантів. Ще дорожчою може бути, якщо на їхнє місце прийдуть “медведчуки з шаріями”. Проте, нинішні вибори дали надію, що зелений і “червоний” туман поволі розвіється, як страшний сон, як те, про що у нас кажуть — “пороблено”.
А от що робити, аби це сталося якнайшвидше?
Дати зрозуміти всю глибину падіння тим, хто поки що вагається? Як? Троллінгом і ворожнечею? Роз’ясненням і співчуттям? Ігноруванням? Агітацією? Яким чином знову повернути на той шлях, який розпочався на Майдані і який так брутально і цинічно урвався з приходом зе-влади, що зіграла причинним місцем не на роялі – на психології злиднів, на амбіціях, на “протестних настроях”, на бажанні “припинити стріляти”, на “втомі від війни”, на махровому популізмі, на “особистих образах” і на симпатії “простих людей” до ще більших симпатяг “з телевізора”. Все це відходить (і відійде!) в минуле з кожним цинічним “зашкваром”. Це вже очевидно.
Але хто надалі буде визначати курс країни? Молодь, якій розповідали, як добре жилося в СРСР? Молодь, якій “какаяразніца” за кого голосувати? Люди, які читають лише по айфонах і пишуть з помилками і, попри це, мріють про своє щасливе життя і успіх, що якимось дивом прийде – без “напрягу”, знань, вміння захищатися, коли тобі плюють в обличчя – і вміння розрізняти “дощик” від цього плювка.
Це ще нерозпочатий фронт роботи – в освіті, у вихованні, просвітництві, культурі. Тих галузях, котрі нині відсунули на останню лінію барикад. Але саме ця лінія – ідеологічна, як не парадоксально, лишається незламною, адже визначає ідентифікацію країни в світі. Її важко зламати, навіть якщо на ній стоять усього “триста спартанців”…
Вони залишаються в історії – а зелений туман розсіюється.
І… дякую тим, з ким це сталося вчора.

Володимир ХАРЧЕНКО:
Міський голова тікає на лікування за кордон, залишивши своіх городян помирати без якісних лікарень, апаратів ШВЛ та кисню. Сплачує за порятунок своєї лисої голови мільйони, які вкрав на посаді мера свого міста. Харків’яни, об вас не просто витерли ноги…
Та якщо вам подобається, то хто вам лікар?

Олег ТЯГНИБОК:
Вітаємо свободівських міських голів з блискучою перемогою на місцевих виборах у першому турі!
Івано-Франківськ — Руслан Марцинків — 84%!
Хмельницький — Олександр Симчишин — 87%!
Тернопіль — Сергій Надал — 74%!
Є Свобода — буде Україна!

Андрій ІЛЛЄНКО:
Ми вели чесну вуличну кампанію, без шалених бюджетів, без жодної присутності в олігархічних медіа, без проданих місць у списку.
Телебачення нам просто вирубили повністю, навіть ті канали, які нас деколи запрошували, відправили у бан на час виборів. Виняток склали 4 канал і Еспресо, за що їм велика подяка. Телік рулить, однієї польової кампанії та фейсбуку недостатньо.
Дякую усім, хто проголосував за “Свободу” і за мене особисто попри шалену конкуренцію столичних виборів.
Особлива подяка мешканцям мого рідного 215 округу, де ми зайняли перше місце на багатьох дільницях Лісового масиву, Биківні та Троєщини. Це чудовий результат!
Дякую нашій команді. Ви люди великої України майбутнього, на вас ще якось все тримається у цьому суспільстві. Для мене честь бути поряд з вами.
Принагідно вітаю свободівських мерів Івано-Франкіська, Тернополя та Хмельницького з феєричною перемогою.

Нонна СТЕФАНОВА:
Кілька речей в нотатник. Знову давно забуті після Майдану фальсифікації, “карусєлі”, і навіть незнані раніше порушення, наприклад “5 питань від президента”.
На ці 5 питань витрачено від 70 до 100 млн гривень. Сто мільйонів гривень, Карл! У державі, яка шостий рік (сьомий) чинить опір збройній агресії Росії, яка зазнала чималого економічного удару від тривалого карантину, держава, де немало людей бідують, а ті, що й не бідують аж так, просто сидять від зарплати до зарплати, не маючи змоги робити достойні заощадження. Пандемія крокує семимильними кроками, десятимильними навіть. Думаю, 10 тисяч на добу вже до середини листопада цілком реальна цифра. І тут 100 мільйонів витрачається на опитування, яке не має жодної юридичної сили, робиться на коліні невідомо ким і невідомо як. І половина питань з цих 5-тьох — багатьом взагалі незрозумілі. Будапештський канабіс і вільний економічний меморандум на Донбасі. Скорочення корупціонерів і довічна Верховна рада. Навіщо це робиться зараз і за такі кошти?!
Низька явка — дуже сумний показник. Показник безвідповідального населення. Байдужого. Населення “какаяразніца”. Не зневіреного, ні, це різні речі. Саме байдужого і безвідповідального.
Тому я дуже вдячна тим, хто прийшов і проголосував в принципі. Ну, а за результатами побачимо, як працює щеплення від популізму.

Василь ЛИЗАНЧУК:
Щиро дякую кожному, хто з чистими помислами проголосував за “Європейську Солідарність”, за Олега Михайловича Синютку. Це свідчить про те, що у нинішніх умовах потужного, реваншистського наступу на незалежність, соборність України промосковської “Опозиційної платформи — За життя”, різних Вілкулів, Шаріїв, Пальчевських для думаючих львів’ян національні цінності є сутністю їхнього життя, діяльності. Вони відкинули на смітник антиукраїнську маніпулятивну пропаганду телеканалів “НАШ”, “ZIK”, “112”, “NewsOne” “Інтер”, “Україна”, “Україна 24”, “1+1”, які не вгавають паплюжити “Європейську солідарність”, її очільника – п’ятого президента України Петра Порошенка. Але здоровий глузд не покидає українців, які живуть, думаючи, і прагнуть, щоби місцеву владу очолювали українські патріоти. Адже розв’язувати потрібно не лише комунальні та інші буденні проблеми, а заразом захищати загальноукраїнські національні інтереси від зовнішніх і внутрішніх ворогів, які хочуть розпанахати, роздерти, федералізувати Україну на догоду московським загарбникам. Львів’яни це добре розуміють і віддали свої голоси за представників національно-демократичних партій. Прихильники “Європейської солідарності” справедливо вважають, що головою міста Львова треба обрати фахівця, патріота, доброго господаря, безкомпромісного борця за українську Україну Олега Михайловича Синютку. Олег Михайлович володіє дуже потрібними якостями сучасного керівника, здатного разом із сумлінними жителями міста, однопартійцями із “Європейської солідарності” розв’язати проблеми, які в останнє десятиріччя заполонили Львів. Він на законних підставах зуміє зупинити бездумну, хаотичну забудову, де відсутні дитячі майданчики і садки, скверики, школи, спорудити нарешті сміттєпереробний комплекс і очистити місто від бруду, ліквідувати транспортний колапс, піднести науково-освітній, мистецький рівень Львова, щоби кожному було приємно, затишно, культурно, добротно жити у славному місті. Інтелектуально-професійна, національно-громадянська позиція Олега Синютки дає підставу так стверджувати.
Водночас прошу відкинути досаду тих львів’ян, симпатики яких не вийшли до другого туру виборів, і проголосувати за світлу особисту і загальноукраїнську надію, життєздатність якій без будь-якого лукавства забезпечить Олег Михайлович Синютка. Словами князя давньоукраїнської держави Русь Володимира Мономаха звертаюся до кандидатів на посаду голови міста Львова, яким не вдалося досягнути своєї мети: “не лютувати словом, не хулити розмовою, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукаючи себе на добрі діла Господа ради”.
Небесні сузір’я розташувалися так, що нині під час гібридної війни Російської Федерації проти України найголовнішим “добрим ділом Господа ради” є розвиток, захист і зміцнення соборності української України, національним духом якої є Львів. Очільники львівських партійних організацій, мають усі доброчинні можливості показати приклад об’єднання національно-демократичних сил, щоби дати потужну відсіч промосковським реваншистам і порятувати незалежність України.

Мар’яна САВКА:
Про вибори. Голосувала за тих, кого знала особисто за гарними вчинками.
Дуже мені не подобається ця жорстка прив’язка до партій. Я не вірю партіям, тільки конкретним людям.
Ну, здається, це все, що я можу сказати про вибори. І що я точно не збираюся в жодну партію. Але з повагою ставлюся до тих відповідальних людей, які наважилися йти в політику. Може, хтось із них та й встоїть.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment