Марія ПОРОХ: «Все життя любила писати – цікавих людей багато довкола»

Галина Добош

До десятого класу дівчинка з покутського містечка Заболотів Снятинського району Марійка Порох вагалася, куди піти вчитися: на філолога чи вчителя англійської мови. Завжди була переконана у своїй “гуманітарній схильності”. Згодом ота любов до слова таки проявила себе, але уже стала захопленням медичної сестри Косівської ЦРЛ.
Перед закінченням школи дівчина змінила думку і вирішила піти в медичне училище – обрала ІваноФранківське. Вдячна викладачам і за теоретичні знання, і за практичні заняття.
Уявляла себе дитячим доктором. Але не склалося. А от перше робоче місце після закінчення училища і направлення в Косівський район таки було пов’язане з педіатрією – патронажна медсестра дитячої лікарні. Через п’ять років пішла старшою медсестрою дитячого садка “Сонечко” у Косові. У 1985 році повернулася в Косівську центральну районну лікарню, але уже медсестрою фізіотерапевтичного відділення, 15 років була старшою медсестрою цього відділення. Вважає, що в медицині кожна робота і кожний структурний підрозділ є важливими.
Старшою медсестрою відділення Марія Порох стала у 1991 році. Становлення незалежності України відчувалося навіть у тому, що діловодство переводилося на українську мову. Саме Марія Юріївна (проявилася “гуманітарна схильність”, любов до філології) перекладала з російської на українську інструкції з техніки безпеки, по апаратурі, реферати на різну медичну тематику. І це не лише для свого відділення, а й перші інструкції українською мовою для усієї лікарні.
Увесь час роботи в ЦРЛ Марія Порох була профгрупоргом. Член Косівської районної організації “Просвіти”. В останні роки долучилася до роботи Клубу інтелігенції імені Ігоря Пелипейка, який діє при районній бібліотеці. На зібраннях говорять про визначних людей Гуцульщини і України, проводиться презентація книг, виставки творчих доробків косівських майстрів. З просвітянами і членкинями Союзу українок їздили з концертами в Уторопи на батьківщину Тараса Мельничука, в Тюдів, брали участь в різних фестивалях і дійствах.
Про такі заходи Марія Порох згодом розповідала в періодичній пресі, ще й ілюструвала власними світлинами, бо здавна захоплюється фотографією. Та найбільше в її творчому доробку статей в періодичній пресі про відомих людей Гуцульщини.
Серед цих публікацій є і розповіді про колегмедиків. Приміром, про кваліфікованого педіатра Валентину Вадимівну Дяк, яка два десятки років очолює дитяче відділення у Косові. Чи про Оксану Михайлівну Шкромиду, лікаряневропатолога, яка більш як півстоліття відпрацювала в Косівській ЦРЛ. Була також розповідь про тих, хто медичну працю поєднує з творчістю, пише вірші. Це Стефанія Біла, Олександра БасистаКіт (Олеся Долянська), Ольга МедвідьКундюк, у творах яких оспівується любов до матері, до Батьківщини, до рідного краю, відчуття гордості за причетність до найповажнішої у світі професії медика. А доньку лікаря дитячого відділу інтенсивної терапії Галини ЛитвиненкоБричкової Вікторію АбуКадум доля закинула в далеку мусульманську країну Йорданію, її поетичну збірку “Птахом перелітним” українською мовою видано в Йорданії за сприяння Міністерства закордонних справ України та підтримки Посольства України – про це теж Марія Порох розповіла землякам. Як і про свою викладачку хірургії в ІваноФранківському медичному училищі Ірину Свйонтек, яка упродовж 47 років збирала і опрацьовувала матеріали про українську вишивку, видала кілька фотоальбомів, сама була членом Національної спілки майстрів народного мистецтва.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment