21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи.
Цього дня з інтервалом у 9 років в Україні розпочалися дві Революції — Помаранчева Революція 2004 року та Революція Гідності 2013-го. Свято є наступником Дня Свободи, який у 2005-2011 роках відзначався 22 листопада і був присвячений Помаранчевій революції, але був скасований президентом Віктором Януковичем. 13 листопада 2014 року президент Петро Порошенко своїм указом заснував День Гідності та Свободи, який відзначається 21 листопада. На відміну від Помаранчевої, революція 2013-2014 років запам’яталася жорсткими зіткненнями між протестувальниками та спецпризначенцями, а кульмінацією боротьби українців за європейський вибір держави стали масові розстріли учасників Майдану “беркутівцями”. І, можливо, саме тоді на закривавленому Майдані взимку 2014 року і утвердилася сучасна Українська держава.
Минає сім років від початку подій, які названі початком Євромайдану та Революцією Гідності. Сім довгих років. А запах диму відчувається й досі. І очі, що дивляться з портретів на Алеї Небесної Сотні з питанням: чи не дарма все було? Ні, не дарма. Хоча далеко не все омріяне здійснилося, і багато хто каже, що жертви виявилися марними… Кажуть ті, хто там не був. А ми всі, хто пережив Майдан(и) точно знаємо — Україна змінилася. Ми перестали боятися. Ми здобули почуття власної гідності. Ми стали Нацією, а ті що не пережили – ні! Якщо люди піднялися і вийшли на Майдан, щоб відстояти право народу, то зворотнього шляху вже немає. Сьогодні в Україні схожа ситуація – реваншисти, що позлазились в Україну при нинішній “зеленій владі”, намагаються повернути нас в минуле — в домайданний час. Але нас – не повернути! Нація, суспільство йде вперед, дорослішає. Це довгий і важкий шлях. Крок за кроком, Майдан за Майданом. Шістнадцять років тому ми вийшли на Помаранчевий Майдан, відчувши в собі сили змусити владу жити по честі, а не по безпрєдєлу. Сім років тому ми зробили величезний крок уперед на Євромайдані. І навіть якщо після того тимчасово відступили в останні два роки, знову будемо рухатись вперед.
Розчарування і зневіра приходять до тих, хто чекав абсолютного результату відразу. Але так не буває. Влада ніколи не буде бездоганною, і тому ми завжди будемо готові до Майдану, щоб примушувати владу виконувати Конституцію і Євроатлантичний курс держави, закарбований у ній! Саме завдяки Майдану українці розуміють, що мають владу і відповідальність за країну. У нас не буде ситуації, як в Росії або Білорусі — це найпозитивніший висновок Майдану.
Україна змінилась після Майдану. Дуже багато людей почали цінувати свою країну, розмовляти українською, цікавитись історією. Не було б Євромайдану – не було б сучасної нашої України. Це був наш шанс відстояти європейську українську державу — і ми ним скористались! Кожен з учасників Євромайдану і Революції Гідності пережив особисту історію на Майдані. Люди робили на перший погляд непомітні та буденні речі, які відіграли велику роль у життєписі України. Історія твориться просто зараз, на наших очах і нашими руками. Революцію робили звичайні люди, і це був героїзм простих українських громадян.
Під час зимового протистояння, особливо 20 лютого 2014 року, найстрашнішим було те, що неозброєні, ненавчені, недосвідчені люди, звичайні українці стали до бою проти добре озброєних і екіпірованих, ретельно вишколених і досвідчених російських спецпризначенців, які спокійно і безкарно розстрілювали людей, наче в тирі. Якими смішними майданівці видавались тоді російським снайперам зі своїми пластмасовими касками та дерев’яними палицями проти їхніх гвинтівок, касок, бронежилетів. Мабуть, вони сміялися з нас з-під затонованих забрал своїх шоломів. Але ми – перемогли! І продовжуємо перемагати, хоч дехто вже захищає нас з Небес… – хоча досі нам доводиться виборювати свою свободу і незалежність рідної країни зі зброєю в руках! І ми переможемо.
За матеріалами сайту
День Гідності та Свободи
