Хто хоче «угорського міра»?

Юрій Михальчишин

Інформаційний простір на західних рубежах України та на території сусідньої Угорщини сьогодні вирує від повідомлень полярно протилежної тональності. Угорські та проугорські масмедіа та інформаційні війська активно атакують українську владу та спецслужби через рішучі дії оперативних підрозділів СБУ на Закарпатті.
Там відбулася низка санкціонованих судами обшуків в приміщеннях громадських організацій закарпатських угорців, що напряму фінансуються Угорщиною та часто є установами прикриття для ведення підривної діяльності проти унітарної української державності.
Вакханалія з масовою роздачею угорських паспортів закарпатським бізнесменам, держслужбовцям і політикам давно не є таємницею. Як і регулярні вояжі угорських “яструбів миру”, що, привізши гуманітарну допомогу, виголошують на території України промови гідні адмірала Горті та вождя угорських фашистів Салаші. Так само давно українські експерти та безпековики попереджали про неприпустимість створення під маскою “децентралізації” суцільного та компактного угорського етнічного району в складі Закарпатської області. В Києві дехто зробив вигляд, що нічого не чув.
І от, прошу дуже, ніколи такого не було, і ось знову !
Під час складання присяги депутатами Сюртівської ОТГ (12 км від Ужгорода, між іншим), обранці заспівали гімн….Угорщини! Може, завтра ще й зарплату угорськими форинтами отримають ?
Зрозуміло, що деструктивні сили в Будапешті та їхня закарпатська резидентура розгорнули активну фазу підготовки до федералізації Закарпаття, спираючись на підготовані територіальні плацдарми.
Ідеологема “Великої Угорщини” була традиційним рушієм угорської експансії на західноукраїнські землі. Востаннє така спроба була реалізована навесні 1939 року, коли війська фашистської Угорщини атакували Карпатську Україну і, попри героїчний спротив кількох тисяч місцевих добровольців і націоналістів з Галичини, окупували молоду державу. Угорські концтабори, угорські військові злочини у формі масових розстрілів військовополонених і звичайних цивільних людей, угорська політика примусової мадяризації – все це, мов за помахом чарівної палички, наказано забути і активно витирається з підручників, написаних за європейські гранти.
А саме атрибутика та друкована продукція з візуалізацією “Великої Угорщини”виявлена під час згаданих обшуків.
Все це добре знайоме аналітикам українських спецслужб, які роками завалювали керівництво стосами доповідних записок стосовно катастрофічної ситуації в Криму, де Російська Федерація робила точнісінько те ж саме, що сьогодні політики та урядовці Угорщини роблять на Закарпатті. Щоправда, 15 років тому. Їх не послухали. Що з того вийшло – відомо усім.
На завершення невелика юридична довідка. Для любителів угорського міра може бути вкрай повчальна, бо пояснює, що таке державна зрада, і в яких формах вона буває.
З об’єктивної сторони державна зрада може виявитися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України.
Підривною слід визнавати будьяку діяльність, пов’язану:
1) зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом (це можуть бути дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на життя державного діяча тощо);
2) з втручанням у міжнародну політику України (наприклад, несанкціоноване відповідними органами державної влади України розірвання дипломатичних чи консульських стосунків з іншою державою, зрив важливих міждержавних переговорів або глобальних міждержавних форумів);
3) з втручанням у внутрішню політику (скажімо, організація міжконфесійних, міжетнічних та інших конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування, оснащення чи інше забезпечення незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав);
4) зі спробою зміни території України (організація не передбачених Конституцією України референдумів тощо);
5) зі спробою знизити обороноздатність України (організація і вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об’єктів, які мають важливе оборонне’значення, прийняття рішень про згортання наукових досліджень у галузі військової науки і техніки, свідоме гальмування приведення мобілізаційних планів у відповідність до сучасних умов, винахід спеціальних вірусів чи внесення їх у комп’ютерні системи з метою утруднення їхньої роботи або знищення накопиченої на магнітних носіях важливої для виконання завдань оборони інформації тощо);
6) зі створенням умов для діяльності на території України
іноземних розвідок (вербування агентури серед жителів України, підбір кандидатів для вербування та завчасний підкуп службових осіб, зокрема тих, що допущені до інформації “особливої важливості”, підготовка явочних квартир, надання допомоги у придбанні документів прикриття для іноземних розвідників, влаштування їх на посади, пов’язані з можливістю доступу до конфіденційної інформації);
7) з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав (ініціювання розірвання торговельних зв’язків України з іншими державами, підписання від імені України явно економічно невигідних для неї зовнішньоекономічних контрактів, вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на зруйнування об’єктів, які мають важливе народногосподарське значення) тощо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment