Смерть Артема Мірошниченка за українську мову

Активіст і волонтер з Бахмута 36 річний Артем Мірошниченко помер у лікарні після побиття за українську мову рік тому…

На Артема Мірошниченка напали 29 листопада 2019 року у Бахмуті на Донеччині. Наздогнали та безпричинно почали його бити. Після цього кидали головою об плиту. З тяжкими травмами мозку і переломами черепа Артема відправили до обласної травматологічної лікарні в Лиман, де він лежав в комі в реанімації. За декілька днів, 5 грудня 2019 року, постраждалий, проукраїнський активіст та волонтер Артем Мірошниченко, помер, не приходячи до тями. Одним із нападників виявився 16річний боєць ММА, Микола Барабаш, а інший — ще один неповнолітній – Олександр Баришок, раніше судимий за грабіж. На засіданні суду з матеріалів справи стало відомо, що били Мірошниченка обидва хлопці. Це, зокрема, зафіксували відеокамери з будинків поряд та відеореєстратор з машини, яка була припаркованою біля місця події. Крім того, мати Баришка на суді згадала, що в день нападу син із другом прийшли до них додому, а їхні руки були в крові, водночас знайомий Олександра пропонував повернутись та добити когось. За даними поліції, Барабаш був напідпитку та вирішив випробувати відомі йому прийоми. Нападники хотіли також пограбувати чоловіка, але не змогли забрати сумку. Тоді зловмисники залишили непритомного активіста та пішли додому. Обидва підозрювані ще й зараз перебувають у слідчому ізоляторі. Триває слідство. Суд відбудеться в січні 2021 р. Зараз же у Миколи Барабаша та Олександра Баришка в підозрі стоїть ч.2 ст.121 “Умисне нанесення тілесних ушкоджень”. Підозрюваним загрожує до 10 років в’язниці, у вироку Олександра Баришка можуть врахувати також його попередній вирок. Бахмутські активісти стверджують, що приводом для нападу стало те, що Артем говорив з ними українською мовою. Є свідок, який чув, що невдоволення нападників викликало те, що Артем Мірошниченко відповідав їм українською, і вони запитали: “А ти можеш на нармальнам язикє гаваріть?”. Тепер свідок відмовляється від своїх свідчень, бо боїться за своє життя. Сергій, рідний брат Артема Мірошниченка, переконаний, що трагедія сталася не випадково, а через проукраїнську позицію та громадську діяльність його брата. Артем був Бахмутським активістом і волонтером. Із самого початку війни вся родина Мірошниченків була активними учасниками волонтерського руху в місті Бахмут, яке несподівано після Євромайдану та Революції Гідності стало прифронтовим. Вони не просто відкрито брали участь у патріотичних заходах, що само по собі є проявом громадянської позиції в реаліях війни, а й займались практичною допомогою військовим: понад п’ять років кожного вечора плели маскувальні сітки у волонтерському гуртку, що жартівливо називали “Весела хунта”, їздили на будування укріплень навколо міста, постійно відвідували військових. З 2015 Артем постійно допомагав пораненим бійцям у шпиталі Нацгвардії. Не рахуючись з власним часом, він все літо робив ремонт у волонтерській кімнаті, де надавали психологічну та матеріальну допомогу переселенцям. А ще він опікувався тваринами, що залишились на війні, був модератором тематичної групи на Facebook, прилаштовував покинутих тварин у добрі руки. З початку війни вся родина принципово перейшла на українську — не тільки на офіційних заходах чи в соцмережах, а й в побуті. Мірошниченки часто ділились з друзями досвідом такого переходу, надихали спробувати, давали поради. “За ці п’ять років я взагалі не можу назвати якусь корисну подію, що організовувалась активістами міста, в якій не брав участь Артем”, — каже Володимир Курило, один з друзів Артема. І в той трагічний вечір він теж не просто гуляв: повертався з фестивалю документальних фільмів про сучасну війну. Фільм про висоту “Валера”, де йдеться про події під Дебальцевим, він, як і багато з волонтерів, дивився зі сльозами на очах, згадуючи дні й ночі у Бахмутському шпиталі… Український патріот разом з іншими волонтерами постійно приходив на різні проукраїнські мітинги та акції: брав активну участь в патріотичних акціях та житті місцевої громади, був активістом ГО “Бахмут Український”. Тому майже ніхто не сумнівається, що саме через українську мову щирого українського патріота почалась бійка, яка закінчилась його трагічною смертю. Щоб зненавидіти незнайому людину, на зденаціоналізованому Москвою за роки радянської влади Донбасі манкуртам мабуть, й не потрібно було знати, чи вона активіст або волонтер, вистачило того, що вона розмовляє українською… За цей тяжкий злочин обов’язково мають понести покарання всі, незалежно від віку та інших умов. Але в цій резонансній та дуже показовій справі повинен бути вирок не тільки цим конкретним підліткам, а й низці систем, в яких дорослі формують світогляд людини, що здатна так легко вбивати. А головне, політичним маніпуляціям з питанням мови, через які цілі покоління живуть та передають своїм нащадкам відчуття ворожості до української мови. “Какая разница”, виходить, частогусто обертається смертельною небезпекою для тих, кому це, дійсно, не все одно. Артема Мірошниченка поховано в смт. Ямпіль. Залишились батьки, брат.
В річницю трагічної смерті щирого українського патріота Артема Мірошниченка 5 грудня активісти “Просвіти” — борці за українську мову в усіх сферах суспільного життя України провели громадську панахиду за Артемом на вулиці Небесної Сотні в столиці України.

Георгій Лук’ЯнЧук

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment