Світлий сум за доброю людиною

Володимир СЕМИСТЯГА
Голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка

Невблаганний плин часу все частіше навідується до вітчизняного повоєнного покоління. Збираючи на його ниві неочікувано щедрий ужинок, час відсилає в небуття кращих із кращих його представників. Прикро дізнаватися з епізодичних повідомлень, які надходять із окупованих ворогом східноукраїнських земель, що серед співвітчизників, які полинули у засвіти — талановиті наші друзідержавники, колеги, громадські активісти тощо. Вони чимало зробили для розвитку українського суспільства й утвердження Незалежності держави, виховання в молоді високого духу патріотизму та національної гідності. Освічені, висококваліфіковані, енергійні, в розквіті сил — могли б ще довго служити нації, Вітчизні. Залишившись, на жаль, в силу різних обставин на своїй, але відтепер (тимчасово!) на чужій для них землі, вони відмовилися служити російським окупантам та їхнім місцевим прихвосням в так званих ЛДНР, зігнорували їхні зрадницькі посили визначитися: “Ви з нами чи з ними – українськонацистськими “бандерівцями”?!”. Складність перебування на окупованій рашистами території ще й у тому, що в умовах короновірусної пандемії відсутня фахова медична допомога, яка могла б зберегти і продовжити їхню життєдіяльність.
Серед заручників і жертв гібридного військовополітичного окупаційного режиму в зоні “ЛНР” — знаний просвітянський активіст, надзвичайно інтелігентна особистість, відомий науковець, колишній ректор базового просвітянського Луганського Шевченківського університету – Анатолій Олексійович Климов. 3 листопада цього року він пішов із життя… А народився 20 березня 1948 р. у Лисичанську в родині фронтовика, відзначеного багатьма бойовими нагородами за ратні подвиги на фронтах Другої світової війни.
Музично обдарований, з прекрасною музичною освітою та неабияким хистом, Анатолій Климов розпочав трудову діяльність музичним вихователем у Кадіївському дитячому садку. В цьому ж промисловому центрі на Луганщині він закінчив восьмирічку№28, а потім – із золотою медаллю СШ №15. Вирішивши здобути фах історика, витримав вступні іспити і став студентом історикофілологічного факультету Луганського державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка. Передавали йому свій багатий науковопедагогічний досвід відомі українські фахівці: В.М.Бейліс, М.Г.Гончаренко, Д.О.Жданов, В.А.Бадер, Я.І.Корчмар, В.Г.Мотренко, В.Г.Пічугін та інші. Під час навчання у виші спільно з однокурсниками створив факультетську агіткультбригаду, в якій блискуче виконував не тільки різноманітні акторські ролі, а й зачаровував слухачів професійною грою на фортепіано та співом музичних шлягерів. Як активіст студентського наукового товариства, опрацював чимало документів з історії робітничого та молодіжного рухів на теренах українського Донбасу першої половини ХХ ст. у державних і відомчих архівах країни, виступав з доповідями з цієї ж проблематики на всеукраїнських і всесоюзних студентських наукових конференціях. Його дипломна робота також була присвячена історії молодіжних організацій краю та руху новаторів у передвоєнні роки. Закінчивши 1970 року з відзнакою інститут, закономірно отримав рекомендації для викладацької роботи в рідному виші на кафедрі історії та навчання в аспірантурі під керівництвом знаного українського історика М.Г. Гончаренка. Успішно захистивши дисертацію з проблем історії молодіжного руху другої половини 30 рр. ХХ ст. в Донбасі, пройшов усі щаблі професійного росту: від асистента — до професоразавідувача низки історичних кафедр. У березні 1989 р. уперше в історії найстарішого педагогічного вишу Донбасу А.О.Климова на демократичних засадах колектив обрав ректором ЛДПІ ім. Т. Г. Шевченка. На цій посаді він працював до червня 1997 р., повною мірою розкривши власний інтелектуальний потенціал, організаторські здібності, високу педагогічну майстерність. Це був надзвичайно складний період і в житті суспільства, і в житті очолюваного ним колективу. В умовах саморуйнування радянського ладу, глибокої комуністичної кризи, розпаду СРСР, труднощами становлення нової держави, нових економічних відносин і нової системи освіти А. О. Климов чимало зробив для забезпечення стабільної роботи та демократизації його життя. За час його ректорства (1989—1997 рр.) виш було повністю декомунізовано. Долаючи матеріальні труднощі, недосконалість системи законодавства того часу, йому вдалося зберегти кращі викладацькі кадри. За цей час було відкрито 5 нових факультетів та 14 спеціальностей, Українськоканадський культурноосвітній центр “Відродження”, Інститут грінченкознавства, створено систему допрофесійної та післядипломної освіти, розпочато будівництво нового навчальнолабараторного корпусу. В інституті запанував дух демократизму і творчості, частими гостями колективу були яскраві представники передової інтелігенції, як Є. Євтушенко, Ю. Щекочихін, В. Чорновіл, І. Юхновський, І. Драч, К. Ситник, П. Мовчан, Л. Лук’яненко, О. Пономарів, А. Погрібний і багато інших відомих особистостей сучасності. Як бачимо, створена відповідна наукова та матеріальнотехнічна база за час його ректорства дозволила акредитуватися та розпочати новий 1998 рік у статусі вже університету.
Очоливши з 1997 р. кафедру історії України, професор Климов вивів її на провідні позиції серед соціогуманітарних кафедр університету. В університетській аспірантурі він започаткував спеціальність “Історія України” і до 2014 р. підготував 13 кандидатів наук. Відбулася і його власна методологічна переорієнтація. Перу науковця належить 160 наукових та науковометодичних праць, у тому числі 7 монографій. Професор брав участь у створенні резонансних досліджень: “Книга пам’яті України. Луганська область. У 18 томах”, “Книга Скорботи України. Луганська область. У 2х томах”, “Реабілітовані історією. У 27 томах. Луганська область. У 4х книгах” та інші. Є співавтором монографії “Історія Луганського краю” та автор монографії “Історичні краєзнавчі розвідки”. Як знавцю і досліднику історії ЛНУ його перу належать монографічні дослідження з цієї проблематики: “Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Історичний нарис” та “Історія Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка в особах його професорів”. Остання праця у співавторстві з О. Борисовою вийшла в Київському видавництві “Кондор” 2018 року загальним обсягом понад 800 сторінок. Йдеться про двотомну “Історію української державності”.
Анатолій Олексійович – знаний просвітянин. З початку 70х років він був відомим лектором товариства “Знання”. У 19922001роках очолював правління обласної організації товариства. З відродженням діяльності ВУТ “Просвіта” брав активну участь в реалізації її заходів, у створенні регіональної Книги Пам’яті жертв Голодомору та втіленні в життя проекту “Українці у світі”. За його безпосереднього сприяння Українськоканадський центр “Відродження” з унікальною багатотисячною бібліотекою зарубіжної україніки закономірно перетворився на осердя національнопатріотичного виховання не тільки студентської молоді, а й мешканців усієї Луганщини. За вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розбудову та зміцнення української держави у 2008 р. Анатолій Олексійович відзначений медаллю товариства “Будівничий України”.
Самовіддана і багатогранна науковопедагогічна і громадська діяльність Анатолія Климова принесли йому суспільне визнання й авторитет. Він почесний професор Університету, академік Міжнародної академії педагогічних і соціальних наук, удостоєний звання Заслуженого працівника народної освіти України, відзначений нагородою “За розвиток регіону” Луганської державної адміністрації і обласної ради, державним орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Про активність просвітянського кафедрального колективу свідчить той факт, що вісім активістів “Просвіти” теж були удостоєні почесних державних звань і нагород, а також просвітянських відзнак. Пам’ять про видатного науковця і просвітянина України на Луганщині назавжди залишиться в серцях його колег і патріотичної громадськості України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment