До джерел!

Богдан ЗАЛІЗНЯК,
м. Львів
Недавно прочитав книжку публіцистики Івана Дзюби – “Золота нитка: нариси про (не)знаних” (К.: Дух і літера, 2020). У статтях і есеях видатний український літературний критик, культуролог, публіцист і громадський діяч, академік НАН України розповідає про творчість доктора філософських наук, члена Української Вільної Академії Наук і НТШ, що походив з Галичини, Миколу Шлемкевича, а також про видатних українських письменників: Лесю Українку і Ольгу Кобилянську (розділ “Творчині українського модернізму”), “провісників “червоного ренесансу” Василя Чумака, Василя Блакитного та Миколу Хвильового; “неокласиків” Миколу Зерова, Михайла Драй-Хмару та Юрія Клена. А на закінчення – “Запрошення до робітні майстрів: Микола Бажан”.

Пам’ятаю, як в інтерв’ю 2007 року я запитав Івана Михайловича Дзюбу, з яким контактую вже понад сорок років: “Чи легко бути совістю нації?”, співрозмовник мені відповів: “Найважче бути власною совістю!”
Справді. “Я далекий від того, – читаю в есеї “Микола Хвильовий”, — щоб екстраполювати на сучасність візії Хвильового 20-х років минулого століття. Але вчімося в нього жити Україною, мислити Україною, шукати шляхи України в світ”. Саме цим бажанням (точніше – бажаннями) пройняті матеріали академіка Івана Дзюби.
У есеї “Пошук гуманітарної домінанти: Микола Шлемкевич” Іван Михайлович зазначив: “Нам ще належить сповна оцінити внесок Миколи Шлемкевича в українську інтелектуальну спадщину та політичну культуру. Водночас його праці, есеї, публіцистика допомогли б побачити інтелектуальне багатство, напрацьоване в українській еміграції. Власне, нам належить читати його твори, серед яких – “Листи до приятелів”. До речі, про них згадує Іван Михайлович, оскільки “Часопис Миколи Шлемкевича “Листи до приятелів” як тип універсального видання” – це назва моєї монографії, про що теж зазначає академік у своєму есеї.
Що стосується наших класиків, то читаємо, зокрема: “Феноменальне з’явище Лесі Українки увінчало духовне життя української нації на шпилі ХІХ століття, вже розкриваючи й обрії нової доби”; “Ольга Кобилянська і була однією з тих гірських подорожніх, які потугою благородного духу й щоденної праці сходили на високості людської думки…”
За словами Оксани Пахльовської, Іван Дзюба “першим після знищення інтелектуалів 20-х років творив системне бачення європейської України… Тільки тримаючи в резервації українську культуру, могла тривати вакханалія режиму. Це був цілковитий хаос. Хаос методологічний, інтерпретативний, етичний. Дзюба взявся упорядковувати цей хаос тихо, без голосних заяв, без риторики і трибуни. Дзюба збирав каміння”. (Повернення Сізіфа// День. – 2006. – 24 листоп.).
Так, Іван Дзюба все життя збирав каміння. Бажано було б, щоб якомога більше творчих (і не тільки) людей думали над тим, куди і як йдемо, куди і як іде Україна. У багатьох розмовах Іван Михайлович не втомлювався підкрес­лювати: ми, українці, на жаль, не завжди усвідомлюємо, наскільки маємо величезне багатство – природну і культурну різноманітність України. А в своїх виступах (і письмових, і усних) Іван Михайлович з болем відзначав, що дуже часто наші політики нездатні піднятися над своїми особистими порахунками один до одного. І тому маємо, додаю також від себе, те, що маємо.
Який вихід? Працювати. Кожен – над собою. Аби нарешті Україна таки справді рухалася на шляху до свого майбутнього, тобто щоб міцніли паростки української України. З кожним днем, з кожним роком. Попри тиск глобалізаційного обруча. Попри “обійми” “народа-богоносца”.
До цього упродовж свого свідомого життя й закликає Іван Дзюба. Зокрема – й своїми есеями в книжці, про яку ведемо мову, – “Золота нитка: нариси про (не)знаних”.
Замість післямови:
“Неокласики кликали нас до джерел. Сьогодні вони, їхня творчість – одне з таких чистих і цілющих джерел для нас. Нам ще йти і йти до цих джерел, ще пити й пити з них. Ще осмислювати й осмислювати, що ми мали, що втратили і що можемо мати в них – для сьогоднішньої нашої потреби і для потреби вічної нашої культури, нашого народу” (Іван Дзюба “Михайло Драй-Хмара”).
Словом, до джерел.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment