Таке буває раз на 100 років!

Олекса РІЗНИКІВ,
м. Одеса
24 грудня 2020 року виповнилось 100 літ з дня народження Святослава Караванського, славного одесита, політв’язня московських таборів (понад 30 років ув’язнення!), кавалера ордена “За мужність” згідно Указу президента України В. Ющенка “Про відзначення державними нагородами України 42-ох засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод” від 8 листопада 2006 року N 937/2006.

Серед нагороджених того дня є і одеситка Ніна Строката-Караванська, його дружина, моя посправниця – 19 травня 1972 року Одеський обласний суд присудив Ніні Антонівні 4, мені 5 з половиною років суворих таборів.
Коли Святославу минуло 25 років, його було ув’язнено на 25 літ таборів за участь у національно-визвольному русі, оскільки в 1942-45 роках, уникнувши фашистського полону, в Одесі став членом ОУН, сподіваючись на створення незалежної Української держави.
19 грудня 1960 року, в часи “хрущовської відлиги”, Святославу було зменшено строк наполовину, звільнено по амністії. Він повернувся до рідної Одеси, одружився з Ніною Строкатою, працював на різних роботах, в тому числі в редакції української газети “Чорноморські новини” (нинішня назва). У 1962 року вступає на заочний відділ української філології Одеського університету. Тут ми познайомилися, бо і я того року вступив туди ж. Святослав активно займався просвітницькою роботою, друкував у журналі “Україна” коротенькі статті “З біографії слів”, збирав українські книги для Кубані, в чому і ми, студенти денного і вечірнього відділів, йому допомагали. Писав статті для самвидаву – і вони звучали на радіо “Свобода” і “Голос Америки”. Ходив майже щодня по квартирах одеситів, агітуючи їх передплачувати журнал “Україна” і обласну газету ЧН.
1965 року 13 листопада, Святослава було арештовано згідно наказу прокурора СССР Руденка, оскільки він не став “на путь ісправлєнія”, і наступного дня, після дозволеного побачення з Ніною на 30-40 хвилин, без суду відправлено до Владимирського централу “досиживать” 25 років.
Нас з Ніною Антонівною арештовано було 1971 року, засуджено 4-19 травня 1972, відправлено до Мордовських таборів.
Святослава Йосиповича арештовано було (в таборі!!) 1969 року, засуджено ще на 10 років за написання статті про розстріл комуністами у Катині польських офіцерів 1940 року.
1979 року обох Караванських було “видворено” із СРСР.
Вони жили у США, у Балтиморі.
Ніна Антонівна померла 1998 року. Святослав Йосипович прожив довго, 96 років. 26 грудня 2015 я отримав від нього такого листа:
“Дорогі друзі й колеги, українки та українці!
Щиро дякую за привітання з моїм ювілеєм. Я й сам дивуюсь на мій ювілей. Живу один. Даю собі раду в усьому сам. Ходити, ходжу мало. Більше їжджу на скутері. Місто дає раз на тиждень авто й шофера — їхати на закупи. Писати — пишу на комп’ютері.
Маю свою теорію довголіття. Я багато голодував у таборах, бувало й по місяцю. Лишалися шкіра й кості. А тоді наростало нове тіло, нові клітини. Коли прийшла старість, ці молоді клітини не хочуть вмирати і не дають вмирати й старшим клітинам. Тому й живу і мабуть ще буду жити. Надія Савченко, так я думаю, теж буде довго жити, хоч вона голодувала молодою. Я голодував у 50 років. Це зовсім близько до сьогодні.
Виходить, що нема див на світі. Хоч, правда є диво:
Україна. Встає з колін. Це найголовніше.
Слава Україні!” (Караванський).
Святослав відійшов у кращі світи 17 грудня 2016 р., .
Даю уривок із моєї поеми “ПРОМІНЬ З ОДЕСИ”.
1963-1965 р.
С. Караванський розгортає просвітницько-агітаційну боротьбу за волю України.
“БОДАЛСЯ ТЕЛЁНОК С ДУБОМ” (Ол. Солженицын).
Ви не телятком буцались з дубом!!!
Коса імперська, людиножерська
над всім простором есере-серським
стинала те, що ставало руба.
Ви не хотіли закам’яніти,
ви не робились міцним горішком,
ви не лягали під неї нишком —
ви променіли м’яким магнітом,
словесним полем, ідейним світлом,
яких косою не розчленити,
бо Слово Правди — єдина зброя,
косі і кулі непіддавальна,
що надихає — творить героя
і зневажає матеріальне.
Ви не буцали гнилого дуба:
питання згуби стояло руба —
цей дуб імперський
мав врізать дуба!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment