Турбуються про порушників закону…

Петро ШВЕЦЬ,
журналіст-редактор, член Національної спілки журналістів України
У газеті “Слово Просвіти” докторка філологічних наук Ірина Фаріон веде рубрику “Протианглізм”. В останньому випуску за 2020 рік це вже 14 подача під заголовком “Чи збагатило б мову вживання англійського слова бред заміть хліб?” та її ж стаття “Чергова мовна омана у сфері обслуговування: мова, прийнятна для сторін”.
І рубрика, і стаття гостро актуальні. Порушені питання потребують термінових заходів, зважаючи на те, що за порівняно короткий час в українську мову проникла і продовжує її насичувати велика маса чужомовних термінів, які, як доводить І. Фаріон, ніяк не відповідають змісту передаваних термінів чи означень.
І. Фаріон зазначає, що “Основна політико-правнича максима та новостворений неетичний лінгвономен “мова, прийнятна для всього населення” чи “мова, прийнятна для сторін” не просто нівелювали декларативну ст.2 про “державну мову українську в УРСР”, але цілком заперечували державний статус української мови…; пострадянські законодавці не виявилися такими свідомими, щоб зруйнувати зону комфорту рускоязичних та ще й вказати їм, що вони тут не просто зайди, а окупанти!” Вочевидь, що саме наведені вище у мовному законі “прийнятні для сторін” норми потребують вилучення або суттєвої переробки.
Критиків мовного закону, серед них й народних депутатів, не хвилює абсурдність тези, що “на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін”. Це формулювання — “прийнятна”, — як нагадує І. Фаріон, взяте слово в слово із радянського мовного закону “Про мови в Українській РСР”, що ухвалений 1989 року, який “утверджував колоніяльну модель розвитку мовного питання в Україні” і “виявився останнім подихом радянської моделі квазідержави УРСР та виявом суспільної свідомості тодішнього панівного класу в Україні – російськомовної комуністичної партії радянського зразка”. Звичайно, що під “іншу” мову потрапляє російська, а якщо китайська, уйгурська чи будь-яка інша?
Хіба тема української мови турбує лише Ірину Фаріон, а не українських чиновників, які за функціональними обов’язками мають цим питанням постійно перейматися? Окремі народні обранці, які мають втілювати у життя ухвалений Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, пропонують його скасувати, переробити, доповнити, задля основного їхнього прагнення: надати окремий статус російській мові.
Хіба не межує зі злочином відсутність урядової програми на виконання Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”? Чому Кабінет Міністрів України тільки щойно розробляє заходи у зв’язку з набуттям чинності з 16 січня 2021 року положення про обслуговування українською мовою у сфері послуг? Ці заходи для “галочки”, а де ж організаційна робота? На жаль, про це ніхто не потурбувався.
Чи не пора в терміновому порядку фахівцям національних академічних закладів укласти Тлумачний словник українських відповідників зарубіжних запозичень? Це стало б конкретною відповіддю на питання, які слова – українські чи зарубіжні – краще вживати для визначення різних термінів. Студенти одного з київських коледжів, які вивчали журналістику, навіть виконали на цю тему контрольну роботу, зібравши більше пів тисячі зарубіжних слів, що з’явилися в ужитку. Їхні старання не були підтримані, на жаль.
Між тим, народні депутати більше турбуються про порушників закону про мови, пропонуючи ще не чинні штрафи відмінити, навіть подано відповідний законопроєкт. Народні обранці не допускають, що за три роки, коли настане норма штрафувати за незнання української мови, працівники сфери послуг володітимуть нею і проблем не буде.
А урядовців, чиновників, народних обранців варто за незнання української мови штрафувати вже зараз. В цьому переконана народний депутат від “Слуги народу” Олена Шуляк. Виступаючи 26 грудня минулого року в ефірі телеканалу “Україна 24”, вона, у відповідь на ініціативу своїх колег, таких як Максим Бужанський, скасувати штрафи за відмову від використання державної мови у сфері послуг, запропонувала штрафувати політиків, які не розмовляють українською мовою під час публічних виступів. Позиція О. Шуляк варта наслідування: вже давно пора в Україні ввести штрафи для політиків, державних службовців, викладачів, які не використовують державну мову в публічних виступах. Прізвища їхні відомі й у Верховній Раді, в уряді, навчальних закладах, на підприємствах та установах. Багато з них свідомо ігнорують державну мову, сподіваючись на реванш. Чи не є це зрадою?
Дуже несміливо звучить голос нового мовного омбудсмена. Можливо, причиною цього є перешкоджання його роботі. Дуже важко пробиває собі дорогу книжка про українську мову до бібліотечної системи через Інститут книги. Відбір книжок відбувається без широкої участі громадськості.
Академічні інститути, або й окремі науковці, за прикладом І. Фаріон, могли б проаналізувати законодавчі акти, урядові розпорядження, накази міністерств і відомств, засобів масової інформації на предмет застосування в них зарубіжних термінів й українських зокрема.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment