В пам’ять про засновника легендарного хору «Гомін»

Георгій Лук’янчук

Відкриття меморіальної дошки великому українцю Леопольду Ященку стало важливою і довгоочікуваною подією для столиці України. Для учасників хору “Гомін”, засновником і багаторічним керівником якого і був Ященко, – це данина феноменальному керівнику легендарного хору, безмежно закоханого в народну пісню, з великим бажанням і вмінням навчити і передавати цю палку любов прихильникам і шанувальникам народної пісні. Встановлення меморіальної дошки на будинку, де з 1977 року і до останньої миті життя 2016 року жив талановитий мистець – це подяка від киян та українського люду, на яку безумовно заслуговує шевченківський лауреат. Багато зусиль для того, щоб ця важлива подія відбулась, доклав староста фольклорного народного хору, який нині носить ймення “Гомін Леопольда Ященка”, учасник колективу з майже тридцятирічним стажем Ян Павлович Буров. Активну участь в заході взяли представники “Просвіти” ім. Т. Г. Шевченка. З теплим словомспогадом про видатного українського діяча народного пісенного мистецтва та його постійну участь разом з хором “Гомін” в заходах “Просвіти” виступив Микола Трохимович Нестерчук.
У своєму інтерв’ю Ян Буров відзначив виняткову роль Ященка у ренесансі народного хорового співу. Леопольд Ященко – справжній пісенний символ України, людина багатющого фольклорного досвіду й вишуканого смаку – славився прекрасними романсами, академічними обробками народних пісень та власними піснетворами щодо хвилюючих проблем розбудови незалежності української держави. Завжди головним завданням ставив долучення якомога більше людей до співу – відчинити двері до національного пісенного храмумузею, де завжди є місце і для фахівців, і для початківців. Адже як відомо – пісня живий свідок історії, в якого є чому навчитися, згадати і переосмислити…
Всі зерна добра, які посіяв Великий Пісняр, дають і будуть давати духовний врожай, який ми будемо ще довго збирати наступними поколіннями. В 1993 році він став лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка. Але незважаючи на офіційне визнання всіх заслуг мистця, як видатного українського музикознавцяфольклориста, композитора та засновника і беззмінного керівника “Гомону”, для його дітища – легендарного народного хору, так і не з’явилось при всіх (!) владах ні власної домівки для репетицій, ні, тим більше, державного фінансування (як це прийнято в країнах Балтики, наприклад). Адже створений у далекому 1969 році хор “Гомін” головним завданням визначив підтримку масового побутового співу та відродженням народних свят у всіх сферах життя, чим славилася вся Україна до штучного страхітливого Голодоморугеноциду 193233 рр., влаштованого злочинною комуністичною владою з Москви. Саме під керівництвом легендарного Ященка хор “Гомін” і відтворював календарні народнообрядові та сезонні свята: колядки та щедрівки, веснянки, кустові та русальні пісні, косарські, купальські, петрівчані та жниварські обряди, за що їм всенародна честь і хвала.
Не стояв мистець осторонь суспільнополітичного життя і в Україні після відновлення її державної незалежності у серпні 1991 року, до чого він з хором мав безпосереднє відношення. Митцем були створено відомі нині пісні про Чорнобильську трагедію, про Голодомор, а також серію патріотичних пісень, які зараз на концертах “Гомону Леопольда Ященка” залюбки підхоплюють і співають слухачі: “За руки візьмемось, брати!”, “Скликаймо всіх до наших лав”, “Бережім своє ім’я”, “Збираймо воєдино всю свою родину”, “Де ви сьогодні, мої побратими”, “Вставай, козаче”, “Вишенько моя” і багато інших.
Сопілка Леопольда Ященка змовкла, але живуть традиції, які започаткував патріарх народної пісні, засновник і постійний керівник легендарного фольклорноетнографічного хору “Гомін”! Вічна слава легендарному мистцеві.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment