Едуард ОВЧАРЕНКО
Торік у Музеї історії міста Києва відбулася персональна виставка члена НСХУ, художника і педагога, лауреата багатьох всеукраїнських і державних премій Дмитра Коваля “Таємнича Україна”, що стала помітною подією в культурно-мистецькому житті не лише Києва, а й країни. Тож зовсім скоро з творчістю талановитого митця зможуть ознайомитися жителі інших міст.
– Над цим проєктом працюю вже давно, – розповідає Дмитро Коваль. – “Таємнича Україна” – це серія, присвячена зокрема забутими місцинам або зруйнованим містам нашої держави.
Неодноразово доводилося бувати у Слов’янську на Донеччині – місті, звідки почалася війна. Не можна спокійно дивитися на руїни Слов’янська, залишені війною. А художники все сприймають надзвичайно гостро, тож побачене не могло мені не краяти серця. Я народився на Західній Україні, але саме на сході з’явилася думка підняти цю тему і вивести її на загальнонаціональний рівень.
Продовжував мандрівки різними регіонами країни. Поступово збирав матеріал – спершу у вигляді натуралістичних замальовок, етюдів, перші враження переносилися на швидкоплинні творчі пошуки. Згодом, вже у стінах майстерні, став переходити від натури до пошуку досконало вираженої і максимально загостреної художньої форми. Своїми картинами цього циклу, а також іншими полотнами, створеними в останні роки, намагаюся підтримати у серцях наших співвітчизників дух національної єдності, патріотизму. Як художник вважаю себе відповідальним за духовне збагачення нашої нації. Відчуваю велику відповідальність за кожну роботу, яку представляю широкому загалу.
З цим проєктом отримав Грант Президента України для видатних діячів у галузі культури. Держава мене підтримала, виділила кошти для його реалізації. Результат – виставка “Таємнича Україна. Нариси історії та сьогодення” наприкінці 2019 – початку 2020 року, яка складалася з 70 картин. Вона мала широкий розголос. В її рамках відбулася презентація каталогу моїх робіт. Вже коли відкривалася ця виставка, народилася концепція створення пересувної експозиції. На разі багато українських музеїв готові її прийняти.
Спершу планувалося, що виставковий тур розпочнеться у 2020 році, але через пандемію його довелося перенести. А зараз прийшов час, коли треба реалізовувати цю ідею і виносити її на загальнодержавний рівень. Перша виставка туру має відкриватися 9 лютого у Чернівецькому обласному художньому музеї. Присвячую цей проєкт тридцятиріччю нашої держави, до речі, я теж не так давно відзначив своє тридцятиріччя, а країною мандруватимуть тридцять моїх робіт.
Вирішив розпочати тур з Чернівців не випадково, адже Буковина – це моя мала батьківщина. Пригадую, у 2007 році представляв свою першу персональну виставку в галереї Київської організації НСХУ “Митець”. Вже тоді почав думати про той час, коли зможу приїхати у рідні краї, аби прозвітувати про зроблене. До того ж Чернівецький обласний художній музей давно чекає мене у своїх стінах.
Попри карантинні обмеження, музеї продовжують працювати, (принаймні з 25 січня), і люди, які цікавляться мистецтвом, відвідують виставки і зараз. Тому я вирішив не відкладати з проведенням туру.
Виставка в Чернівцях триватиме три тижні. Після цього мене запрошують до Вінницького обласного художнього музею. Також експозицію готові прийняти в Тернополі, Хмельницькому, Харкові, Дніпрі, в інших містах. Думаю, що проєкт триватиме кілька років. Хотілося б показати виставку за кордоном. Можливо, це буде Чехія, Німеччина, Франція, Хорватія чи Польща. Але для цього потрібна допомога з боку держави, або меценатів. Нині здійснюю проєкт на волонтерських засадах. Однак він не був би можливий без підтримки моїх друзів, колег. Насамперед маю на увазі МВЦ “Музей історії міста Києва”, мистецтвознавця Станіслава Бушака, лауреата Шевченківської премії Василя Чебаника, дизайнера Андрія Будника, який розробив верстку каталогу “Таємнича Україна”, народного художника України Василя Перевальського, директора Головної дирекції виставок НСХУ Ігоря Волощука, заслуженого художника України Анатолія Марчука, заслуженого діяча мистецтв Романа Петрука, мою кохану музу Лілію Склярову. Вдячний усім, хто повірив у мене.
Маю також багато інших планів. Найближчим часом хочу представити свої нові твори на виставці в Києві, над якими працюю понад кілька років та які до цього часу не бачив ніхто, окрім мене. Активно працюю в царині реформи середньої художньої освіти у столиці. У коледжі Національного університету технологій і дизайну, де я викладаю, у цьому році вперше робитимемо набір на нову спеціальність – “Мистецтво живопису”. Звісно, що художня освіта сьогодні потребує перезавантаження, нових рішучих кроків і дій, а тому розумію, що попереду складний, але надзвичайно цікавий і важливий шлях.
У мене сьогодні близько 100 студентів, також активно спілкуюся й з іншими вихованцями нашого коледжу та університету, в яких безпосередньо не викладаю. Серед них є дуже талановиті діти. Вірю, що з роками вони стануть потужними художниками.
Нещодавно у нашому коледжі відбулася виставка-конкурс студентських робіт “Осінній букет”, яку присвятили 90-річчю університету. У ній взяли участь 90 студентів. Раніше виставок такого рівня тут не було.
