29 грудня 2020 року на 87-му році життя після тяжкої хвороби помер видатний український культуролог-видавець, журналіст, письменник, відомий громадський діяч, багаторічний член Правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника Володимир Біленко.
Володимир Васильович Біленко народився 17 червня 1934 року. Трудовий шлях розпочав після закінчення Київського Державного університету ім. Т. Г. Шевченка 1957 року на посаді завідувача відділом Канівського державного музеюзаповідника “Могила Т. Г. Шевченка” АН УРСР. Упродовж п’яти років працював на комсомольській роботі — першим секретарем Канівського райкому та інструктором ЦК ЛКСМУ. З 1965 по 1992 рік — на видавничій роботі, спочатку упродовж десяти років був головним редактором видавництва “Молодь”, згодом головним редактором і двічі директором видавництва “Радянський (потім Український) письменник. З 1983 до 1987 року очолював державне видавництво художньої літератури “Дніпро”. Майже двадцять років, починаючи з 1992, працював у газеті “Сільські вісті” на посадах завідувача відділами культури, листів, заступника головного редактора. Працюючи у провідних видавництвах України, Володимир Біленко послідовно підтримував обдаровану літературну молодь, про що із вдячністю згадують тодішні літературні новобранці, ставши визначними майстрами художнього слова, серед яких і яскраве гроно нинішніх лауреатів Шевченківської премії. У доброму здобутку Володимира Васильовича також і плідна співпраця з провідними українськими письменниками другої половини ХХ століття: Олесем Гончарем, Борисом Олійником, Павлом Загребельним, Анатолієм Дімаровим та багатьма іншими. На особливому рахунку Володимира Біленка — наполеглива боротьба за видання творів Василя Симоненка, коли слово поета перебувало під забороною. З величезною повагою і вдячністю оцінював видавничу діяльність Біленка Григір Тютюнник.
Як журналістпубліцист Володимир Біленко послідовно відстоював інтереси простого люду, національну самобутність та незалежність України, за що мав найвищі відзнаки Національної спілки журналістів України, серед яких і “Золоте перо” та Українського фонду культури. В активі Володимира Біленка — сотні публікацій на теми культури, плідна підтримка багатогранної діяльності Українського фонду культури, очолюваного незабутнім Борисом Олійником, за всі роки його понад тридцятирічного існування. Творчу працю Володимира Біленка, її суспільну ефективність відзначено почесним званням “Заслужений працівник культури України”, орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, Грамотою Президії Верховної Ради України, міжнародною літературномистецькою премією імені Володимира Винниченка, премією імені Івана Франка, премією імені Івана НечуяЛевицького, орденом УФК “За подвижництво в культурі”.
Вічна пам’ять про Володимира Васильовича Біленка — високопорядну, чуйну, доброзичливу людину, визначного публіциста, видатного фахівця в царині української національної культури залишиться у серцях багатьох людей, які його шанували, з якими він плідно працював.
Український фонд культури імені Бориса Олійника,
Інститут літератури імені
Тараса Шевченка НАНУ,
Національна спілка
журналістів України,
Державне спеціалізоване
видавництво художньої
літератури “Дніпро”,
видавництво НСПУ
“Український письменник”
