Поетичне прочитання національного звичаю

Василь Голобородько. Загадки п’ятьох дівочих рушників. – Київ, ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2019. – 100 с.

Олексій ВЕРТІЙ,
доктор філологічних наук, м. Суми

Прочитавши книжку В. Голобородька хтось може сказати, що таких дівочих рушників, про які йдеться в ній, у нас немає і не було ніколи, що ані Ганна СобачкоШостак, ані Параска Хома, Катерина Білокур та Марія Приймаченко ніколи не вкладали такого змісту у свої роботи, про які пише автор. Звичайно, поет добре розумів і розуміє, що навряд чи Ганна СобачкоШостак у своїй картині “Квіти у вінку”, малюючи дівочий образ, говорила про першу у житті дівчини місячку тощо, а звір у роботі Марії Приймаченко “Чорний звір” лякає, застерігаючи дівчину від втрати своєї незайманості. Але його поетична уява сягає таких глибинних шарів народного світогляду, які є не просто відтворенням багатовікового досвіду нашого народу, створених ним національних духовних цінностей, а й подальшим розвитком, поверненням їх в національну свідомість нині сущих і прийдешніх поколінь. До того ж, своєю поетичною уявою В. Голобородько звів усе те в єдине, цілком природне, цілісне утворення, довівши його життєздатність упродовж тисячоліть.
Як же тоді бути з таким прочитанням В. Голобородьком нашого національного Звичаю? Як поєднати його з нашою сучасністю та уявою поета? Відповідь на ці запитання дуже проста: В. Голобородько сприймає, пізнає і потрактовує світ метафорично. Завдяки цьому усі складові цього світу гармонійно доповнюють і розвивають одна одну — і таким чином творять цілісну, правдиву, довершену картину національного світу і української людини в ньому, тобто, як говорить він, Звичаю.
У чому ж виявляються суть та закономірності становлення і розвиту цього Звичаю?
Загадки п’ятьох дівочих рушників та їхні відгадки – то крок за кроком пізнання, осмислення та усвідомлення їхнього значення в духовному поступуванні української нації, у формуванні моральноетичного змісту національного укладу повсякденного життя нашого народу.
Зміст (у потрактуванні В. Голобородька – план змісту) чорної та червоної барв автор виводить з єдності двох – фізіологічного (настання першої місячки) та моральноетичного (звичаєвого) – складників, тобто актуалізованої незайманості того, “що найкрасивіше за все на світі”. Тому й вишитий на рушникові Ганни СобачкоШостак вінок із квітів, у якому гармонійно поєднано фізіологічне і моральноетичне начала – чорне і червоне – “найкрасивіше за все на світі”, адже символізує дівочу чистоту і непорочність, вірність дівчини національному Звичаю, в якому гармонійно поєднуються і перша в житті місячна, і “дівоча незайманість”, і “червець у первісній цілісності і повноті” і “дівоча незайманість”, і чорна земля, найтіснішим чином пов’язана із вишитими квітами, бо ж усе те – святість, тому й “найкрасивіше за все на світі” і становить сутність традиційнозвичаєвого світу української національної духовності. Закоріненість у цей світ розгортається на рушниках, вишитих за картинами Параски Хоми, Катерини Білокур, Марії Приймаченко творить цілісну картину моральноетичних та психологічних випробувань дівчини, її вірність національному Звичаю аж до настання весільної комори. Земля, вінок, квіти, колос в такому разі становлять ті складові, які визначають сутність змісту зображеного (за В. Голобородьком – план вираження) на дівочих рушниках, відтак і природу світу, в якому відбуваються оті моральноетичні та психологічні випробування дівчини.
В народних віруваннях земля є святою, вона – мати, народила нас, вона годувальниця. Тому у поезіях В. Голобородька земля – “загадка дівочого дівоцтва” і поєднання чорної та червоної барв у плані вираження найтіснішим чином пов’язується з “актуалізацією за Звичаєм”, тобто настанням статевої зрілості, яка оберігається дівчиною як те, “що найкрасивіше за все на світі”. Як бачимо, дівоча незайманість – це свого роду священнодіяння, чистота, благородство, які обожнюють дівчину як обожнюється й земля, яка народила нас. Відтак, проєкція В. Голобородьком народного світосприйняття, світорозуміння, світовираження та світопотрактування в повсякденні на свідомість та життя дівчини і життя оточення, в якому вона живе, набирає особливого соціального та суспільного значення. У наслідку фізичні особливості дорослої дівчини переходять у явища народної культури, а “вишивка на рушнику також свідчить про те, що дівчина знає про Звичай і дотримуватиметься його вимог у своєму житті” (с.93), про що також нагадує п’ятий рушник, вишитий за картиною Марії Приймаченко “Чорний звір”. Звір же бо той обтулений намальованими квітами, він дикий і хижий, його потрібно остерігатися як потрібно остерігатися втрати незайманості до обрядової весільної комори.
Винятково важливе значення у книзі має і слово “Від автора”. В. Голобородько розшифровує і коментує в ньому метафоричне значення кольорів та інших деталей дівочих рушників, робить відповідні узагальнення і висновки, що робить доступним і зрозумілим зміст книги, особливостей світобачення, світорозуміння і світопотрактування автором українського світу загалом. Звичаю — для збереження та розвитку нашої національної культури сучасними поколіннями українців, особливо за обставин урбанізації, насаджування космополітизму та винародовлення суспільства під впливом сучасних глобалізаційних процесів. Свіжим, новаторським, злободенним і переконливим підтвердженням сказаного вище є й інший висновок дослідника. “Можна припустити, – пише В.Голобородько, – що велика (ніби надмірна із сучасного, модерного погляду) увага до ніби такої незначної особливости дівочого організму, якою є дівоча незайманість, черчичок (гімен) червець, і дозволила у давнину первісному, ще тваринному, стаду із невпорядкованими сексуальними стосунками, проміскуїтетом перетворитися на людську спільноту, де такі стосунки були б упорядковані та дотримані, щоб соціум знову не перетворився на тваринне стадо” (с.94). Отож дослухаймося голосу поета, адже ним до нас говорять тисячоліття народного досвіду і нашої національної культури, нехтувати яким не маємо жодного права, який маємо зберігати і примножувати.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment