Протианглізм 18. СТЕЙКХОЛДЕРИ
Освіта – територія нових знань, тому виникнення нових понять та слів у цій царині логічне, бажане й неминуче. Проте освіта – це також фундамент національної традиції та національних потреб, і передусім своя мова, а не хаотична циркуляція безперервних змін задля їхньої імітації чи чийогось згубного інтересу. Нова лексика в освітній царині першою викриває не лише процеси новацій, але й мотиви їхнього виникнення, а відтак їхню потребу. Серед таких лексичних запозичень новоанглізм у неправильному фонетичному варіянті через московське посередництво стейкхолдер замість стейкголдер.
В англійській мові stakeholder [ˈsteɪkˌhəʊldə -ˌhɒʊld-, амер. -ˌhoʊld(ə)r]
n – це:
- зацікавлена особа (зокрема в якійсь справі), стейкхолдер (стейкголдер);
(shareholder) акціонер, власник; - юр., карт. посередник, що тимчасово тримає гроші чи майно поки з’ясовується його власник;
stakeholder analysis – аналіз зацікавлених сторін
stakeholder theory – теорія зацікавлених сторін (ЗНАУС https://e2u.org.ua/dicts/common)
З погляду словотвору – це слово-композит, утворене з двох складників:
stake 1. (в азартних іграх) незалежна сторона, у якої кожен із тих, хто робить ставку, вносить гроші або лічильники; 2. людина, яка цікавиться чи турбується чимось, особливо бізнесом (Stakeholder. див.: https://www.lexico.com/en/definition/stakeholder, дата звернення 3.03.2020); одне зі значень “доля, частка в прибутку” (АРС, с. 716);
holder – орендар, власник (АРС, с. 358).
Поняття “стейкголдер” з’явилось в освітньому просторі України 2015 року. Натомість так звана “концепція капіталізму стейкголдерів” набула поширення в середині 80-х років ХХ століття. Її сформулював Едвард Фрімен (R. Edward Freeman), професор катедри бізнес-адміністрування Університету штату Вірджинія в праці “Стратегічний менеджмент: концепція зацікавлених сторін” (“Strategic Management: A Stakeholder Approach”, 1984 р.). У цій монографії автор запроваджує поняття “зацікавлена сторона” (stakeholder – щоcь набагато ширше, ніж просто “акціонер”) і пропонує розглядати фірму, її внутрішнє та зовнішнє оточення як складну систему зацікавлених у її діяльності осіб, інтереси і вимоги яких керівники фірми мають брати до уваги та задовольняти в певній формі на відповідних умовах (див.: https://www.swissinfo.ch/rus, дата звернення 18.01.21). Себто так звана чомусь тепер неперекладна одиниця stakeholder, тобто зацікавлена особа (чи сторони) – це група чи індивід, що мають легітимний інтерес у діяльності організації і певною мірою залежать від неї або можуть впливати на її діяльність. Інакше – це групи інтересів чи групи впливу. Отже, теорія “зацікавлених сторін” (стейкголдерів) – це напрям у менеджменті, що тлумачить стратегію з погляду врахування інтересів зацікавлених осіб (чи сторін).
На думку Біллі Ройса (Bill Royce) вперше термін “зацікавлена сторона” у діловому сенсі використано в одній з економічних доповідей у квітні 1963 року. На тлі дискусії про право регулювати корпоративні цілі одна з дискутантів – Маріон Дошер (Marion Doscher) – вжила старий шотландський термін стейголдер, який означав законного претендента на щось цінне. (див.: https://www.peoples.ru/science/philosophy/r__edward_freeman/, дата звернення 18.01.21). Зауважимо, що досі в корпоративному менеджменті не сформовано єдиної думки щодо визначення поняття стейголдерів. На одну з думок – це будь-яка група або особа, що можуть впливати на діяльність організації (Е. Єкшикеєв) або ж особа чи група осіб, що перебувають у навзаємній залежності щодо підприємства (М. Петров). На щастя, у працях натрапляємо на такі питомі синонімні відповідники у формі описових конструкцій: причетна сторона, зацікавлена сторона, група впливу, коаліція впливу, учасники коаліції, зацікавлена група, цільова авдиторія, група інтересів (Ганна Піскурська. Стейкхолдерський підхід у забезпеченні якості вищої освіти: file:///C:/Users/User/Downloads/_1_2019.pdf, дата звернення 15.01.21)
Позаяк віднедавна, в час нівелювання освітньо-духових національних цінностей та торжества корисливости та інтересу, на освіту й науку безоглядно переносять бізнесові категорії, то саме за цим неперекладним англізмом (чи шотландизмом) і приховали поступове зникнення національних моделей університетів та створення єдиного освітнього простору, що працює за ринковими законами. В умовах скорочення державної підтримки, яка системно почалася за міністра освіти С. Квіта (він перший публічно виступив проти державного фінансування освіти!), та посилення конкуренції в рамках освітнього простору, університети змушені перебирати на себе функцію фінансування та розробляти ефективніші методи управління. Відтак університети масово, наче за помахом чарівної капіталістичної “стейкголдерської” палички, почали формувати “карту інтересів стейкхолдерів для закладу вищої освіти” (замість карти зацікавлених сторін…).
За тим чужим і страшним словом, від якого, як жартував один професор, відразу хочеться їсти (бо асоціюється зі стейком….), криються всього лиш внутрішні зацікавлені сторони (на англосуржику внутрішні стейкголдери): здобувачі вищої освіти (бакалаври, магістри, аспіранти, докторанти), викладачі, співробітники; зовнішні зацікавлені сторони (на англосуржику зовнішні стейкхолдери): регіональні органи державної влади, суспільство в цілому, батьки здобувачів вищої освіти, абітурієнти, роботодавці, організації соціяльної сфери, освітні установи різних типів в межах території університету, місцеві громади, громадські організації та об’єднання.
Отже, як каже С. Караванський, вживання чужої лексики, а понад то “козиряння” нею – аж ніяк не прикрашає мови сучасників і не є ознакою їхньої освічености (Секрети української мови. К., 1994, с. 147).
Серед вимог мовознавця до запозиченої лексики – запозичуючи, не викреслюйте свого: “запозичення не перекреслює наявного конкурентноздатного слова”,
нова форма “має легко спливати з язика”,
не бути “динозавром” і заразом бути зрозумілою,
має випливати з образних засобів української мови
не має окреслювати поняття через посередництво іншої мови.
Чи стейкголдер легко спливає з язика, чи всім відразу зрозуміле, чи випливає з образних засобів української мови чи не прийшло до нас знову через посередництво російської мови, про що свідчить його правопис у частині передання англійського звука h як х, а не г, якого в російській мові просто не існує (див. Г. Піскурська, що покликається на російськомовні праці Т. Єкшикеєва, М. Петрова, В. Саввінова та ін.)? Запитання риторичне.
Видається, що ці слушно названі принципи використовувати чужі слова розбиваються об зневіру українців, їхню недооцінку самих себе, їхні набуті комплекси в часи поневолення. І то тих українців, що представляють верхівку нашої освіти.
Отже, стейкголдер чи зацікавлена сторона? Чи користач? Запитання риторичні.
Протианглізм 19. ХЕЙТЕР
Соціяльні мережі викинули на поверхню не завжди помітну в реальному житті породу людей – ненависників, заздрісників, наклепників, оббріхувачів, які сповна виявляють себе в різних коментарях під дописами відомих і публічних людей. Очевидно, це від власного нещастя та єдиного способу бути зреалізованим через вияв ненависти до успішної чи публічної людини. Проте навіть тут наші мовці вдалися до слова-чужинця хейтер, хоч правильно гейтер.
hate [heɪt] n
- ненависть; огида, відраза;
- об’єкт ненависти;
hate v [heɪt] v (past i p. p. hated pres. p. hating) - ненавидіти, не терпіти, дуже не любити; відчувати огиду;
- дуже жалкувати (за чимсь); дуже не хотіти (ВАУС).
Похідник від hate, утворений способом суфіксації з допомогою агентива -ер, означає людину, яка:
заздрить успіхам іншої або ж просто псує їй життя;
каже чи пише неприємні речі про когось або критикує чиїсь досягнення, особливо в Інтернеті;
відчуває ненависть або ворожість (приховану чи відкриту) до чого-небудь або кого-небудь;
людина, що зреалізовує себе через ненависть до успішних людей.
Ці значення поширені передусім в американському варіянті англійської мови (https://www.lexico.com/en/definition/hater; https://www.dictionary.com/browse/hater, дата звернення 16.01.2021).
Наша мова має щонайменше три словотвірні похідники від інфінітива ненависть, доречні в аналізованих контекстах соціяльних мереж: ненавидець, ненавидник, ненависник (ЕСУМ, т. 4, с. 70) , а також огудник, гудило, розгудець (т. 1,
с. 613).
Попри те лексема ненависть, вжита у творах видатних українців, є для нас не меншим ліком, аніж слово любов:
О Боже, я Тобі молюся,
Але любити ворогів
Пробач мені, я не навчуся…
Я твердо вірю, Боже мій,
Лише святий вогонь, ненависть,
Пірве з кайданів нарід мій
І поведе його до слави!
(Наталя Лівицька-Холодна)
чи в прозі:
“Старе “не было, нет и быть не может” було тільки сформульоване Валуєвим, а народилось воно серед самих українців, було підготовлене їх власними руками, їх власною зненавистю до самих себе, їх власним моральним розкладом і моральною нікчемністю часів першої Руїни” (В. Липинський)
