Правосуддя і кривосуддя

Суд заборонив вшановувати … «у 2020 році» низку видатних українців

Петро АНТОНЕНКО

Окружний адміністративний суд Києва, який не раз дивував своїми рішеннями, цього разу ухвалив просто дивовижне. Суд заборонив Київській міській раді відзначати річниці днів народження низки українських діячів. Причому, відзначати їх …у 2020 році. Це не з фантастичного роману про переміщення в часі. Це реальне рішення суду від 19 січня нинішнього, 2021 року. Йдеться не про рішення столичної влади проводити такі вшанування щорічно, а конкретно про рік 2020-й.
Отже, суд заборонив вшановувати, тобто “відзначати” торік:
“Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 27. 02. 2020 року “Про відзначення на території Києва пам’ятних дат та ювілеїв у 2020 році” в частині відзначення на території Києва у 2020 році пам’ятних дат, ювілеїв наступних особистостей:
“130 років з часу народження Івана Полтавця-Остряниці (1890 – 1957), військового діяча, полковника Армії Української Держави”;
“6 лютого – 100 років з дня народження Василя Левковича (1920 – 2012), військового діяча, полковника УПА”;
“20 лютого – 115 років з дня народження Уласа Самчука (1905 – 1987), письменника, публіциста, журналіста”;
“24 лютого – 110 років з дня народження Василя Сидора (1910 – 1949), військового та політичного діяча, полковника УПА”;
“120 років з дня народження Юрія Липи (1900 – 1944), письменника, публіциста, лікаря, громадського та політичного діяча”;
“23 вересня – 120 років з дня народження Володимира Кубійовича (1900 – 1985), вченого, історика, географа, енциклопедиста, громадського та політичного діяча, організатора “Енциклопедії українознавства”;
“12 листопада – 100 років з дня народження Василя Галаси (1920 – 2002), політичного та військового діяча, полковника УПА”;
“12 грудня – 130 років з дня народження Андрія Мельника (1890 – 1964), політичного та військового діяча, голови Проводу Організації українських націоналістів”.
Можливо, деякі з цих особистостей ще не так відомі загалу, бо ми недостатньо знаємо свою історію. Але, безумовно, добре відомі такі видатні українці, як Андрій Мельник, Улас Самчук, Володимир Кубійович, Юрій Липа.
Подивімося ж на мотивацію суду, власне, мотивацію позову, який суд підтримав. У позові значиться, що Юрій Липа нібито “відомий своїми антисемітськими висловлюваннями і закликами”, а серед інших згаданих діячів є і ті, що нібито “тісно співпрацювали з німецькими нацистами”. Позивач навіть послався на ухвалений у країні кілька років тому закон про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки. Очевидно ж, вважаючи згаданих українських діячів прихильниками нацизму, бо до прихильників комуністичного режиму їх аж ніяк не зарахуєш.
Заощадимо час на дискусії щодо “антисемітизму” Юрія Липи чи ще когось. Тема насправді слизька і заяложена.
Серйозніше питання – про співпрацю відомих діячів українства в роки війни з нацистами. Давно вже сказано про історичний контекст, причини цього. Вони в трагедії бездержавності України, коли українцям доводилося боротися і з комуністами СРСР, і з нацистами Німеччини. І йти на якісь альянси з німцями, з надією, здебільшого, як виявилося, не реальною, що вони допоможуть здобути незалежність від СРСР і створити українську державу.
Час назвати і позивача. Це всюдисущий Андрій Портнов, колишній перший заступник глави Адміністрації Президента Януковича. Але біографія Портнова значно строкатіша.
Народився 1973 р. у Ворошиловграді, нині Луганськ. За фахом юрист, навіть Заслужений юрист України (2004). Був вірним соратником Юлії Тимошенко, одним із керівників виборчого штабу БЮТ на парламентських і президентських виборах. Двічі, у 2006 і 2007 роках, був обраний депутатом парламенту саме від Блоку Юлії Тимошенко.
Але після того, як Тимошенко у 2010 році програла президентські вибори Януковичу, Портнов хутко переметнувся до нього. Янукович 2 квітня 2010 р. призначив Портнова заступником глави і керівником Головного управління з питань судо­устрою Адміністрації Президента, а в розпал Майдану, 24 січня 2014 року, – першим заступником глави АП.
Одразу після Євромайдану, у 20-х числах лютого 2014 року, Портнов втік у Росію, заявивши, що його можуть вбити. Потім переїхав до Відня, займався адвокатською діяльністю. 19 травня 2019 року повернувся в Україну.
Проти Портнова було порушено низку кримінальних справ, багато з яких він виграв у суді. 2018 року слідчі почали розслідування причетності Портнова до анексії Криму.
В Україні Портнов розвинув бурхливу діяльність щодо подання численних позовів до судів, заяв у правоохоронні органи.
…Київській міській владі можна навіть не виправдовуватися, доводячи суду, що вшанування таких людей є виявом патріотизму. Достатньо того, що відзначення цих діячів було передбачено Постановою Верхов­ної Ради України “Про відзначення пам`ятних дат і ювілеїв у 2020 році”. Подібну постанову парламент ухвалює щороку, і в них фігурують десятки імен і дат.
Зайве нагадувати, що рішення парламенту держави є обов’язковим на всій її території, безумовно, і в столиці. І раптом суд скасовує рішення столичної влади, ухвалене на виконання рішення парламенту держави.
Ось таке наше дивовижне правосуддя-кривосуддя…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment