Як місцеві ради порушують конституційний лад у сфері застосування державної мови

Сергій МЕЛЬНИЧУК,
правозахисник

Після місцевих виборів, що відбулися 25 жовтня 2020 року, у відеохостингу YouTube з’явилися відео, на яких новообрані місцеві депутати принципово відмовляються здійснювати свої повноваження українською мовою, як це передбачено Конституцією та законами України. Вражає поступливе реагування головуючих на відмову місцевих депутатів спілкуватися українською мовою як державною при здійсненні своїх повноважень представницького органу місцевого самоврядування, що й заохочує деяких депутатів до демонстративного і безкарного ігнорування рішення Конституційного суду України (далі КСУ) від 14.12.1999 року про обов’язкове спілкування українською мовою як державною при здійсненні повноважень органів місцевого самоврядування. При цьому слід нагадати: “Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим”, а за його невиконання частина 4 ст. 382 КК України передбачає покарання службових осіб позбавленням волі на строк до восьми років.
Конституційний Суд України, надавши тлумачення норм Конституції, які мають найвищу юридичну силу та є нормами прямої дії, здавалося б, вирішив усі супе­речки на цю тему. Але на практиці виявляється, що українське законодавство безкарно не виконує феодальне правління мафіозних кланів.
Ось деякі приклади.

Краматорська міська рада
Лідер фракції Партії Шарія у Краматорській міській раді Юрій Нікулічев відмовився виступати державною мовою під час засідання, незважаючи на зауваження голови міської ради Олександра Гончаренка, який його зупинив і нагадав, що відповідно до українського законодавства, депутати місцевих рад зобов’язані виступати державною мовою. Депутат Нікулічев попросив головуючого дозволити йому донести свою думку тією мовою, якою йому зручно. На що Гончаренко відповів, що він – голова міської ради, не може дозволити чи заборонити депутатові виступати російською мовою.
Таким чином голова міської ради Олександр Гончаренко порушив свої основні обов’язки посадової особи місцевого самоврядування, які на нього покладаються статтею 8 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, що зобов’язує дотримуватися Конституції і законів України та не допускати дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави, а також статтею 19 Конституції України: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”. Усупе­реч цим обов’язкам, голова Краматорської міської ради Олександр Гончаренко не зупинив злочинних дій депутата Нікулічева, передбачених ч. 4 ст. 382 КК України, спрямованих на невиконання вище згаданого рішення КСУ від 14.12.1999 року, та не відновив порушений конституційний лад у сфері застосування державної мови під час засідання депутатів Краматорської міської ради.
Попереджуючи заперечення щодо кваліфікації вище згаданих дій депутата від фракції Партії Шарія Юрія Нікулічева за ч. 4 ст. 382 КК України, оскільки він за Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” не є службовою особою, нагадаю: сьомого квітня 2011 року статтю 18 Кримінального кодексу було доповнено частинами 3 та 4, в яких наводиться поняття службової особи як спеціального суб’єкта цілої низки злочинів: “Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування…”. Цими змінами низка категорій громадян, які за визначенням українського законодавства не є службовими особами, визнані особами, які підлягають покаранню за вчинення злочину службовою особою. Наприклад, народні депутати чи судді не є службовими особами, але оскільки вони виконують функції законодавчої чи судової державної влади, то, за вище процитованими доповненнями до Кримінального кодексу, підлягають покаранню за вчинення злочину службовою особою. Тож і місцеві депутати підлягають покаранню за вчинення злочину, оскільки вони виконують функції представницького органу місцевого самоврядування.

Миколаївська міська рада
Подібна ситуація сталася і в Миколаєві. Депутат Миколаївської міської ради від фракції ОПЗЖ Руслан Москаленко відмовився переходити на українську мову спілкування в ході засідання постійної депутатської комісії з соціально-гуманітарних питань.
Голова комісії Ганна Норд, усупереч своїм обов’язкам посадової особи місцевого самоврядування, лагідно попросила, а не категорично поставила вимогу до депутата, згідно з рішенням КСУ від 14.12.1999 року, спілкуватися українською мовою як державною при здійсненні своїх повноважень представницького органу місцевого самоврядування.
У відповідь депутат Москаленко запитав – Пачему?
Норд — Ми знаходимося в будівлі міської ради. Як ми можемо говорити російською мовою?
Москаленко – Ето запрєщаєт мнє гаваріть рускім язиком? Нєт запрєта таково?
Норд – Ні. У нас діє закон про мови…
Москаленко – Ну правільно, он єсть. Он мнє запрєщаєт разгаварівать рускім язиком? Зачєм ви ставітє еті, какіє-то палітічєскіє вапроси на камісії, в каторай нада рєшать вапроси…
Норд — Я вважаю, що зараз ми тут представляємо державу Україна. Маємо говорити українською мовою.
Москаленко – Я очєнь рад, что ви так счітаєтє… Вам нужна рєшать вапроси ілі заніматься чем-то другім?
Після цього Москаленко продовжив обговорення питань недержавною мовою.
Голова комісії Миколаївської міської ради з соціально-гуманітарних питань Ганна Норд і голова Краматорської міської ради Олександр Гончаренко не припинили злочинних дій місцевих депутатів та не вжили відповідних заходів до відновлення порушеного конституційного ладу у сфері застосування державної мови, — не звернулися до правоохоронних органів з повідомленням про злочин і вимогою відновити порушений конституційний лад у представницькому органі місцевого самоврядування. Отже, продовжили діяльність підпорядкованого їм органу в антиконституційний злочинний спосіб.
Якщо зараз від правоохоронних органів не буде адекватної жорсткої реакції, передбаченої українським законодавством, на подібну антиконституційну злочинну діяльність місцевих депутатів, то я не виключаю, що незабаром ці депутати стануть ініціаторами закликів до “московського царя” ввести війська на створений ними соціально-інформаційний плацдарм для ескалації та розширення воєнної інтервенції російських терористичних військ в Україні.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment