Книжковий ринок в Україні: виклики книговидавництва

Дар’я КРАВЧЕНКО,
Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка
На зустрічі студентів Інституту філології з Іриною Батуревич, спів­засновницею та координаторкою медіапроєкту про книжки “Читомо”, завідувачкою аналітичного відділу Українського інституту книги, говорили про різноманітні виклики книжкового ринку в Україні. Також визначали їх передумови та фактори впливу. Для глибшого розуміння проблеми порівнювали стан книговидавництва з іншими країнами.

“Основне завдання зараз у світі –
це втримати читачів.
Навіть не залучити нових”.
Ірина Батуревич

З перших викликів назвали економічну кризу, яка впливає на всі сфери життя, в тому числі на спроможність українців купувати книжки, та досі не подолану прірву між читачами та письменниками. Це ускладнює залучення українців до прочитання вітчизняних книжок. Причиною цього є відсутність зв’язку між зазначеними групами. Також в українців відсутня мотивація. “Люди просто не розуміють, навіщо потрібно читати”, – зазначає пані Ірина. Тобто настрій аудиторії з приводу читання є одним із найбільших викликів для книжкового ринку.
В опитуванні Українського інституту книги люди зазначали, що в читанні є складнощі фізичного характеру. Тому видавці розвивають інші формати видання книг, наприклад, аудіокниги. Сьогодні багато розмов про те, що їхній розвиток навіть стрімкіший за розвиток електронних книжок. Відбувається приріст кількості аудіокнижок у 50% на рік, але не в Україні. Такий продукт не створюють, бо в Україні, на жаль, відсутня споживацька культура.
Прикладом тому є некомерційний проєкт “Читомо”. За словами пані Ірини, люди не дуже часто роблять благодійні внески. Вони не готові платити за подібні продукти, тим паче, за книги, а видавці бояться, що це може спричинити витік книг у вільний доступ. Тобто розвиватиметься “піратство”. Відповідний закон України забороняє таку діяльність, але насправді контроль відсутній. Відстежують появу книжок на піратських сайтах наймані люди в окремих видавництвах, які можуть собі таке дозволити. Це мала би робити кіберполіція, щоб усувати проблему на державному рівні, однак бачимо лише видимість діяльності.
Під час дослідження Інституту книги у 2018 році виявилося, що є вельми вагома кореляція між рівнем життя, успіхом і читанням. Відповідно ті, хто задоволений своїм життям та достатньо заробляє, виявляють більший інте­рес до читання. Показники 2020 року з продажу друкованих книжок порівняно з показниками 2018 року погіршилися, тобто інтерес до читання падає. Критичність проблеми книговидавництва в Україні є помітною порівняно з обсягами книгодрукування в інших країнах.
За даними Українського інституту книги, в Туреччині за рік видається 5 книг на одного читача, у Чехії та Словаччині – 3 книги, в Іспанії – 3,4, у Польщі – 2,4, а в Україні – лише 0,5. Зараз виділяють великі кошти на просування читання, але оскільки пропозиція не створюється, додається лише більше проблем. У такому випадку читачі почнуть завантажувати піратські книги або купувати російськомовну продукцію. Тому без попереднього розвитку книговидавництва не варто витрачати гроші на популяризацію самого читання.
Цікаво, що у світі під час карантину продаж книжок суттєво зріс. А в Україні ситуація зовсім не змінилася. Так сталося, оскільки пандемія викликала в українців стресовий стан, тож роздуми про дозвілля та купівлю книг були (і залишаються) не в пріоритеті.
Ще одним із викликів є конкуренція з російськими видавництвами. Коли перед закордонним видавцем стане вибір між тим, продати право російському видавцеві чи українському, то він обере першого. Це обумовлено зацікавленістю російського видавця читацькими а­удиторіями двох країн (України та Росії). Але більша проблема в тому, що російський видавець випускатиме книги лише російською мовою, бо його цікавить український ринок збуту, а не видання книг українською мовою. Тому українським видавцям треба виборювати право на переклад закордонних книжок та їхнє розповсюдження територією України. Це можливо завдяки відповідній репутації, потрібно зарекомендувати себе як хороших партнерів, адже на державному рівні врегулювання такої ситуації із закордонними видавництвами неможливе.
Через вищеназвані причини видавці прагнуть зберегти ту аудиторію, яку вони вже мають, і просувають свою продукцію відповідно до вподобань цієї групи людей. Так за чим майбутнє? На думку Ірини Батуревич, саме інтегральне читання керуватиме книговидавничим ринком. Воно пожвавлює збут, оскільки це не просто окрема книга, а продукт автора, у якого вже є власний курс, канал, сайт. Тобто виходу книги або серії книжок передує інша діяльність автора, яка готує свідомість людей до сприйняття нового продукту.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment