Кремлівську пропаганду – на смітник!

“Медведчуківські телеканали” (рупори Кремля в Україні NewsOne, “112 Україна” та ZIK) заблоковані рішенням РНБОУ, відповідний Указ підписав президент України Володимир Зеленський. Правильна, реальна і довгоочікувана суспільством державницька дія, яку підтримало все свідоме патріотичне середовище та всі політичні сили, що дійсно дбають про майбутню Долю України. Це справді потужний державницький крок із захисту національної безпеки. Але нинішні санкції щодо проросійських сил – на жаль, лише запізніла “гігієнічна процедура” з видалення “інформаційно-пропагандистської гангрени”, що катастрофічно прогресувала останніми роками і видалення якої мало відбутися ще у 2014-му, а відбулося, та й то неповністю, лише у 2021-му…

Торгівці ненавистю
За сім років промосковські партії увірували у свою безкарність. У те, що здобули індульгенцію від відповідальності за свою антиукраїнську злочинну діяльність. Їхні керівники повірили в те, що можуть і надалі займатися тим, чим займалися до війни, – знесенням основ української державності. Правда, упродовж останніх семи років вони агітували вже не стільки за Москву, скільки проти Європи та Америки. Не стільки за російські правила гри, скільки за знищення західних. Проросійські телеканали весь цей час торгували невір’ям і цинізмом, брехнею й ненавистю. Топили факти у фейках і намагалися переписати реальність. У їхній картині світу не було ні анексії Криму, ні окупації Донбасу. Натомість були розповіді про зовнішнє управління з боку Заходу та “безпричинну русофобію” в Україні. Проте весь їхній бунт проти західного впливу зводився лише до спроби передати ці важелі зовнішнього управління іншій стороні – в руки Москви. Дивним чином наративи, що там лунали, збігалися з ідеологією, яку спові­дує Росія: “В Україні немає жодної російської агресії, а точиться громадянська війна”; “Українській владі потрібно виходити на прямі переговори з ватажками непідконтрольних територій Донбасу”; “Революція гідності, яка вплинула на цивілізаційний вибір України, – не що інше, як державний переворот”; “Росія – наш друг і товариш, у якого треба купувати вакцину “Спутнік”… Уся ця маячня повторювалася день у день упродовж кількох років російсько-української війни.
Прокремлівські телеканали робили основну ставку як на свідомих негідників, так і на корисних дурнів. Перші мали робити всю брудну пропагандистську роботу. Другі ж – прикривати роботу перших, демагогічно розмірковуючи про ринок ідей і свободу слова. При цьому обидві групи намагалися уникати розмови про те, що трапилося навесні 2014 року. Вони говорять про свободу слова та цензуру, про “їхні” права людини та плюралізм “промосковських” думок. І ні слова про агресію Москви на сході України та окупацію Криму! Намагання сховатися під парасолькою “свободи слова” розбиваються об незаперечний аргумент “фінансування тероризму”, адже саме це звинувачення є основним щодо фінансування трьох телеорганізацій. “…Щодо цих каналів, – повідомив секретар РНБОУ Олексій Данілов, – були отримані задокументовані докази СБУ. При цьому частина документів є засекреченою, тому що в них інформація, отримана з Росії. Підставою для санкцій проти нардепа від ОПЗЖ Тараса Козака (власника телеканалів та пов’язаних з ним юридичних осіб) стало розслідування, яке встановило, що схеми з поставками вугілля з окупованих територій сприяють фінансуванню тероризму”. Багато оглядачів справедливо зауважують, що за деструктивні антидержавні заклики мали б відповідати (разом з їхніми телеканалами) і представники “п’ятої колони Кремля”, які виступали на них з антиукраїнськими заявами. Такі політичні “персонажі”, як В. Медведчук, В. Рабінович, Ю. Бойко, В. Новинський, М. Бужанський, А. Портнов, О. Лукаш, А. Герман, О. Бондаренко, одіозний телепропагандист В. Піховшек, котрі відверто демонстрували антидержавну риторику на згаданих телеканалах, та й не тільки на них.., – мали б уже давно бути запрошені до СБУ!

Цар-Путін і його шанувальники
Щоразу, коли Україна намагається себе захистити, промосковські “діячі” вдають, що анексії Криму не було і російсько-української війни немає… Промосковські партії та їхні керівники в Україні втратили своє право вважатися різновидом політичного плюралізму ще сім років тому – тоді, коли Москва ввела свої війська на територію Кримського півострова. Ще тоді, коли путінські окупаційні сили влаштували вторгнення на український Донбас!
Українська толерантність до “воріженьків” відгукується нам з віків, призводячи до щоразу до нових реваншів промосковських сил. До чого призвело нехтування російською пропагандою в українському телеефірі під прикриттям “свободи слова” – відомо. Сьогодні, коли вже за відсутності в українському інформаційному просторі суто російських телеканалів їхню “бойову функцію” перекладено на деякі умовно українські телеканали, наприклад, на заборонені нині три канали Медведчука. Але закриття таких рупорів Кремля в Україні, як NewsOne, “112 Україна” та ZIK, не зупиняє повністю інформаційної агресії Росії проти України. І не лише інформаційної, а й військової агресії Росії проти України – ситуація на Донбасі ускладнюється, перемир’я в російсько-українській війні фактично закінчується, що нарешті визнав і президент Зеленський.
Такі самі елементи ворожої пропаганди присутні на деяких інших українських інформаційних ресурсах, зокрема, на одіозному каналі колишнього нардепа Мураєва, під промовистою назвою “Наш”, та каналі, що десятиліттями займається пропагандою ідей “русского міра”, – “Інтер”. На цих каналах для мільйонів українських громадян московські режисери майстерно вибудовують середні та великі плани, в які начебто “випадково”, але надзвичайно виразно потрапляють російські імперські символи: прапор, герб, портрет Путіна та обличчя нинішніх “царедворців Кремля”! І це в прайм-тайм українського телеефірі щодня! Тож якщо інституції захисту державних інтересів будуть і надалі послідовними, ми дізнаємося нарешті про закриття чергових “пропагандистських контор Кремля” в Україні.
При цьому існує реальна небезпека скасування навіть цього позитивного для українського інформаційного простору рішення РНБОУ щодо каналів із “пулу Медведчука” – рупорів Кремля в Україні. Адже в справу, як завжди, можуть втрутитися “рідні наші” “гуманно-продажні” суди, до яких уже пообіцяв звернутися кум Путіна – Медведчук. І в соцмережах розпочали вже напівжартома-напівсерйозно битися об заклад: який суд першим скасує рішення РНБОУ щодо каналів із “пулу Медведчука”: чи Окружний суд Києва, а чи Печерський районний – суди регіонального масштабу, які перетворилися на суто терористичні антидержавні структури, що ухвалюють (скоріше, озвучують сформульовані поза їхніми межами) рішення, які стосуються зовсім не їхніх регіонів, а всієї Української держави! Достатньо згадати, скільки рішень щодо державних справ ухвалювали саме ці суди. І не просто державних, а загальнодержавних, можна сказати, стратегічних. Серед двох останніх – рішення щодо шкільних підручників історії, які, мовляв, слід “переглянути” (тобто зірвати освітній процес і викинути десятки мільйонів гривень на уславлення Януковича і Ко) та про скасування нової редакції правопису (виконання цього рішення унеможливлює складання ЗНО). Якщо й далі все йтиме подібними темпами, то ми не зчуємося, як одного дня той самий Окружний адміністративний суд Києва скасує Асоціацію України і Євросоюзу або навіть результати референдуму 1 грудня 1991 року, тим самим зреагувавши на позов якоїсь “фанатки радянського життя”.
У соцмережах розгорнулася й інша дискусія: чи президент повинен дочекатися чергових недолугих рішень зазначених судів, а чи зіграти на випередження – і скасувати їх, поклавши цим початок справжній судовій реформі, а не перетасовуванню заяложеної суддівської колоди, як це було раніше. Проблема лежить ширше: у чіткому визначенні кола компетенції кожного з регіональних судів. Йдеться не лише про політичні справи, а й про бізнесові. Окрім усіх “чисток” особового складу юридичного корпусу, необхідно законодавчо закріпити одну важливу річ: усі справи, що стосуються загальнодержавних питань (включно з трактуванням історії у шкільних підручниках, правописних новацій і санкцій щодо загальноукраїнських, хоча по суті антиукраїнських) телеканалів, має одразу розглядати Верховний Суд України. Для цього потрібно і його істотно реформувати, щоб будувати суд на основі порядності, професійності та патріотизму. Головне при цьому – вибити з рук антидержавних сил судову зброю, яку вони застосовують для суспільної дестабілізації, нахабно руйнуючи державу, замість боротьби за торжество справедливості. Тож озвучена на днях президентом України законодавча ініціатива щодо обмеження прав розгляду регіональними судами справ, які стосуються загальнодержавних сфер діяльності, є вкрай важливим кроком, щоб покінчити із судовим свавіллям, заснованим на корупції.
Отже, журналістика перестає існувати тоді, коли вона перетворюється на відверту пропаганду, а за нинішніх українських реалій – коли вона стає ще й інструментом у боротьбі проти основ власної держави. Тому закриття прокремлівських пропагандистських телеканалів NewsOne, “112 Україна”, ZIK є цілком позитивним державницьким рішенням. Хочеться сподіватися на послідовність українських державних інституцій, які конкретними діями захищатимуть національну безпеку держави, адже загрози лише наростають.

Підготував
Георгій ЛУК’ЯНЧУК
(за матеріалами
з відкритих джерел)

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment