«Макдональдизація» вищої освіти: причини та наслідки

О. В. БОРИСОВА,
доктор історичних наук, професор кафедри загальноосвітньої підготовки Луганського національного аграрного університету, м. Харків

Те, що відбувається нині в системі вищої освіти України і знайшло висвітлення у “Слові Просвіти” у статтях таких авторів, як професор Микола Тимошик1, науковець Дмитро Дроздовський2, має глибоку причину, яка коріниться в сучасній світовій політиці щодо вищої освіти взагалі. Цей процес уже знайшов своє визначення в літературі – “макдональдизація”. Про неї я і вирішила написати, щоб стало трохи зрозумілішим те, що відбувається у нас.
Поняття “макдональдизація”, введене Дж. Рітцером3, позначає розповсюдженість по світу функціональних принципів діяльності “Макдональд­су” та їхнього перетворення в установки організації суспільного життя. Цими принципами є: ефективність, обчислюваність, передбачуваність, контроль
[3, с. 76–79].
Розглянемо, як вони проявляються у вищій освіті.
Ефективність. У “Макдональдсі” ефективно організовано процес, під час якого відбувається перехід від стану “голодний” до стану “ситий”. Перед закладами вищої освіти відповідно ставиться завдання організувати процес, у якому відбувається перехід від стану “не має вищої освіти” до стану “має вищу освіту”. При цьому стан “освічений” відходить на задній план, як і стан “смачно” в “Макдональдсі”. Адже там не стоїть мета нагодувати людей смачною їжею – відвідувачів просто роблять ситими за їхні гроші.
Тож університет, аби бути ефективним, не мусить збагачувати інтелектуальний і духовний світ студента. Заклад має зробити з них фахівців зі строго позначеними компетенціями на ринку праці. Хоча це, здебільшого, лише проголошується, тож залишається деклараціями, за якими приховуються більш глибинні процеси.
Ефективність навчального процесу теж пов’язана з його оптимізацією – зменшенням трудомісткості й часових затрат. Тому на зміну традиційному іспитові, який приймав професор, прийшов тест і оцінювання відбувається швидше, а професора може замінити комп’ютер. На таку “ефективність” працює ціла сфера послуг: публікація лекцій сумнівної змістовної якості, шпаргалки, відео-уроки, замовна підготовка рефератів, курсових робіт тощо. Ефективність у такому споживацькому сенсі – студент, доклавши мінімум зусиль, може отримати максимальний результат – необхідну йому кількість балів. Про глибину знань можна не говорити.
Обчислюваність. Це – система відносин, у якій якісні стани об’єктивуються за допомогою кількісних показників. Сучасний університет – місце, де кількісна об’єктивація виконує особливу роль. Система оцінок спрямована на експлікацію якості знання у числовий еквівалент, тести це завдання тільки спрощують. Престижність спеціальностей визначається вартістю навчання. Університети конкурують за підвищення саме кількісних показників – кількості докторів наук, кількості публікацій у виданнях з імпакт-фактором, індексу цитування, кількості абітурієнтів, забезпеченості книгофондом, різними матеріальними ресурсами тощо. Рейтинги університетів – це, по суті, винятково метричні показники. Боротьба за кількість стає неодмінною умовою існування університетів.
Передбачуваність. Ця риса “Макдональдсу” полягає в тому, що в який би ресторан мережі будь-де у світі клієнт не заходив, він зустріне однаковий набір товарів, послуг, обстановки, стиль обслуговування і зовнішній вигляд працівників. Українські університети важко, але ще зберігають притаманні їм особливості, однак тенденції передбачуваності уже з’явилися. Так, Болонський процес передбачає побудову уніфікованої освітньої системи і таких умов, за яких студент, переходячи з одного ЗВО до іншого, не відчував би різкого контрасту між освітніми середовищами. Фактично це підриває систему замкнених у собі університетів як центрів національної і регіональної культури. Навіть відучившись кілька років у ЗВО своєї країни, можна отримати диплом ЗВО іншої за умови набору необхідної кількості кредитних балів. Саме це робить результат передбачуваним у тому самому сенсі, у якому клієнти “Макдональдсу” знають ціну Біг Маку в різних точках мережі.
Контроль. Він у “Макдональдсі” здійснюється як щодо відвідувачів, так і щодо працівників. Тут ніхто довго не засиджується, тут усе націлене на те, щоб клієнт швидко поїв і пішов. Працівники виконують свої функції чітко і винятково за інструкцією, діючи як механізм. У вищій освіті це проявляється в тому, що університет перестає бути “другим домом”, він усе більше стає просто місцем, де студенти отримують освіту, – як для голодних “Макдональдс” – місце, де можна швидко “заморити черв’ячка”.
Найбільший контроль здійснюється щодо професорсько-викладацького складу. Унікальність курсів і творчий підхід до викладання відходять на задній план, головне – інформативність дисципліни (тобто легкість відтворення) і чітко прописана методика. У механізмі “Макдональдсу” немає незамінних деталей (працівників) через одноманітність операцій, таким же має стати й університет. Не професор має задавати стандарт освіти – стандарт освіти має затиснути професора в свої кимось колись придумані лабети.
Отже, “макдональдизація” вищої освіти відбулась і відбувається, а здатність протистояти цьому незначна. І це стосується як пострадянського простору, так і західного. Як зазначають науковці, західні університети стали більш ефективними, більш передбачуваними і більш контрольованими, здатними запропонувати більшу кількість спеціальностей для більшої кількості студентів на фоні незмінності ресурсної бази4. І це не зустрічає жодного опору з боку академічної спільноти не лише в Україні, а й на Заході. Однак зауважимо, що це явище дуже небезпечне для майбутнього соціального і матеріального становища цієї спільноти, чого вона, на жаль, досі не усвідомила.
Причини “макдональдизації” вищої освіти. Назвемо головні.

  1. Освіта на всіх своїх етапах перетворюється з підвалини людської культури у предмет споживання5. Як тільки Вчитель перестав бути людиною, що “сіє добре, розумне, вічне”, і став “надавачем освітніх послуг”, процес цієї трансформації став незворотнім. Авторитет вчителя став навіть нижчим за авторитет перукаря, а його суспільне служіння дорівнює його зарплаті. Учитель – лише частина технологічного процесу, що має назву суспільства, починаючи від лікаря-акушера і закінчуючи агентом ритуальних послуг. Як у “Макдональдсі” декларована мета зробити людей ситими є другорядною стосовно прибутку, так і в університеті декларована мета зробити людей освіченими є другорядною стосовно головної – підвищення конкурентоздатності на ринку освітніх послуг.
  2. В умовах глобалізації в якості взірця управління вищою освітою використовується модель керування крупною корпорацією [6, с. 134]. Для університетів це означає відхід від ролі університету, що виконує культурну функцію, до ролі організації, що пропонує підготовку в межах певного набору спеціальностей; розділення викладацької, наукової і управлінської функцій – керівництво університету в такій структурі вже не обов’язково має відповідати професійним якостям професора, як і менеджери “Макдональдсу” не зобов’язані вміти робити бургери. Вища освіта перетворюється на фаст-фуд. І замість поглиблення спеціалізації, що цілком відповідає процесу глобалізації, Міносвіти прагне створити величезні гібриди, які будуть випускати всіх – від перукарів до філософів. Продукція за таких умов неминуче буде деформованою. У “Макдональд­сі”, наприклад, це розуміють і випускають наряду з бургерами ще й продукцію, приміром, італійської кухні. Але не розуміють цього в МОН України та й у самих університетах.
    Наслідки. Будучи об’єктивно способом збереження і відтворення культури, освіта стає способом збереження і відтворення своїх власних інституціональних форм [7, с. 229]. Університети націлюються на самозбереження безвідносно до свого впливу на особистість студента. Саме порівняння “освітньої послуги” з чізбургером і кетчупом сприяє цьому.
    Але це ж зовсім різні речі! Важко уявити, щоб людина, заплативши, наприклад, за гамбургер, не взяла його і не з’їла. Ситуація ж, коли студент платить за освітні послуги і не хоче ними користуватися – уже майже звична в усіх закладах вищої освіти. А іншого й не може бути, адже якщо від університетів вимагають тієї ж функціональності, що й від мережі швидкого харчування, то кількість людей, що ставляться до освіти формально, буде тільки збільшуватись, а їх підсумковий професіо­налізм зменшуватись.
    Компетенції, офіційно заявлені в університетських освітньо-професійних програмах, для студентів стають фікцією. Це позначається і на викладачах. Як тільки публікації та інші показники ефективності університету перетворились із засобу на мету, настав час спекулятивних дій, що деструктивно позначається на якості всієї системи вищої освіти. Держава жорстко регламентує діяльність університетів, не усвідомлюючи, що освіта – не бізнес, а університет – не корпорація, що має приносити якісь кількісні дивіденди. Освіта – це культура, а не забігайлівка.
    Формалізація процесу освіти, як з боку студента, так і з боку викладача – об’єктивний наслідок цього. Імітація освітньої діяльності стає все більш масштабним явищем, водночас формальні показники при цьому тільки зростають. В університетах складається соціокультурне середовище, в якому сам результат не є важливим, важливою є його презентація. У спорті така ситуація призвела б до того, що спортсмени прагнули б отримати золоті медалі, не бажаючи перемагати реально. Так, студенти прагнуть успішно здати іспити і отримати диплом, але мало хто з них замислюється про реальні знання. Викладачі прагнуть виконати навчальне навантаження і зробити певну кількість наукових публікацій, але мало хто з них думає про реальний вплив на студентські уми і реальний приріст наукового знання. Так реальність результату навчання підміняється симуляційними практиками.
    Зволікання громадянського суспільства і наукового співтовариства України з реакцією на негативні наслідки “макдональдизації” вищої освіти і подальших “болонізації”, “скопусизації”, профанації, плагіаторства та інших негативних наслідків “макдональдизації”, призводить до витворення з університету монстра формалізму, в якому немає місця ні творчості, ні науці, ні почуттю власної гідності студента і викладача, а є лише симулякр здобуття освіти із зовнішніми атрибутами (документами з печатками), а не з глибоким внутрішнім сенсом.
    Схоже, що адміністративний стан, який, разом із науковим, технологічним і культурним, має скласти, згідно з Д. Беллом8, новий і вищий клас постіндустріального суспільства, не бажає ні з ким ділитися цією “вищістю”. Мабуть, був правий Елвін Тоффлер у “Третій хвилі”9, коли застерігав, що бюрократія майбутнього цілком може використати новітні інформаційні технології задля встановлення власної і вже тотальної диктатури над усім людським суспільством.
    Явище “макдональдизації” вищої освіти свідчить про те, що вона вже почала цей процес зі зниження рівня наукового і культурного суспільних прошарків – з рівня еліти до рівня бідняків з наступним виштовхуванням їх з нового класу взагалі. Технологічний стан вона при цьому тільки використовує. І якщо академічна і наукова спільноти світу не об’єднаються і не виступлять проти “болонізації” та “макдональдизації” науки і вищої освіти, то буде пізно – їхній навіть нинішній соціальний статус, не кажучи вже про майбутній, буде безжально знищено.

Література:
Тимошик М. Українська гуманітарна наука під дамокловим мечем “Скопусу”. Слово Просвіти, № 2 (1006), 14–20 січня 2021. – С. 2–3.
Дроздовський Д. Скопус: науковий інтернаціоналізм чи колонізація? Слово Просвіти. № 4 (1008), 28 січня – 3 лютого 2021. – С.10.
Ритцер Дж. Макдональдизация общества 5. – М.: Праксис, 2011. – 592 с.
Одушкін О. Університет в Україні: між модерною “макдональдизацією” і феодальною “кабакізацією”. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2009/03/11/3794635/
Игнатова Н. В., Никитин А. П. Образование как предмет потребления. Идеи и идеалы. 2014. № 1, т. 2. – С. 81–88.
Диев В. С. Управление университетом в условиях академического капитализма: иерархия или сеть? Идеи и идеалы. 2017. № 1, т. 1. –
С. 128–135.
Никитин А. П. Макдональдизация высшего образования. Идеи и идеалы. 2018. №3. –
С. 221–232.
Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество – Введение.
Тоффлер Э. Третья волна.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment