Микола ДМИТРЕНКО: Іноді люди схожі на айсберги…

Оригінальна в сучасному літературному процесі книжка «Іноді» (2020 р.) відомого письменника й науковця, нашого багатолітнього автора Миколи Дмитренка, якому нещодавно виповнилося 65 років. Думайте, читаючи!


Іноді
Рану гоїть час,
Іноді – лікар.
А слово – завжди!


Іноді
За спадщину
Тріщать чуби.
Іноді
Всі мирні:
Спадку нема.


Іноді
Сперечаються:
Що було раніше –
Курка чи яйце?
Іноді
Здається, я знаю
Правильну відповідь:
Передусім була…
Писанка!


Іноді
В річці,
Іноді
В морі,
Іноді
В ложці води,
Іноді
Вві сні,
Іноді
Безвісти…
Завжди –
Іноді.


Іноді
Можна заблукати між трьох дерев,
То одне дерево зрізають.
Іноді
За деревами не видно лісу,
То їх теж вирізують.
Іноді падають з дуба:
– А де ж наші ліси?


Іноді
Перші бувають останніми,
А останні – першими.
Іноді
Останній біжить,
Щоб узяти участь.
Іноді
Перший не озирається
І залишається самотнім.
Іноді
Самотність – останнє,
Що необхідне для перемоги.


Іноді
Птахи схожі на людей:
То співають, то каркають.
Іноді
Птахи, як і люди, мостять гнізда,
Іноді залишають їх.
Іноді
Птахи не схожі на людей:
Люди на зиму
Не летять до вирію.
Та й літають вони
Іноді.


Іноді
Людина почувається,
Як риба на піску.
Іноді
Людина почувається,
Як птах у клітці.
Іноді
Людина почувається
Самотнім деревом,
З якого роблять
Клітку для птаха.


Іноді
Навіть стріляний горобець
Попадається на полові.
Іноді
Нема ні зерна, ні полови.
Іноді
Думаєш:
А де ж беруться
Стріляні горобці?


Іноді
Павук спускається зі стелі –
Приходять гості.
Іноді
Синичка стукає в вікно –
Будуть гості.
Іноді
Б’єшся, як риба об лід,
А ніхто не приходить.


Іноді
Довго немає
Твоєї киці…
І ти сивієш.
Іноді
Виникає питання:
Чи сивіють
Коти?


Іноді
Міцний горішок
Розколюють ножем,
Розбивають каменем.
Іноді
Міцним горішком
Називають дівчину
Чи жінку.
Іноді
Їх розколюють
Квітами,
Грошима.
Іноді
Квіти й гроші
Не потрібні –
Достатньо слів.


Іноді
Звістка про чиюсь смерть
Глибоко засмучує,
Іноді
Втішає багатьох
Некролог на першій сторінці…


Іноді
Корова долі
Не доїться,
Бо тільна чи ялова.
Іноді
Корова долі
Несе щастя
На рогах,
Але ти
Звично припадаєш
До вим’я…


Іноді
В нього чи в неї
Сім п’ятниць на тиждень.
Коли ж вихідний?


Іноді
Читаю про вакансії
Тунельного робітника,
Гробокопача…
Іноді
Запитую:
Чому нема вакансії
На добру людину?
Бо добра людина –
Не професія?
Іноді
Професія є,
А вакансій нема:
Кожен поет
Під сонцем один.


Іноді
Золото сліпить очі –
Відвертаюся.
Іноді
Сам стаю золотим –
Відвертаються від мене.


Іноді
Квітка схожа на метелика,
Іноді
Метелик – на квітку.
Іноді
І квітка, й метелик
Потрапляють
До одного гербарію.


Іноді
Люди схожі на айсберги –
Ніхто їх не розуміє.
Іноді
Почуваюся айсбергом –
Не розуміють мене.
Іноді
Самозаглиблююсь –
Айсберг має значення.


Іноді
Другові довіряєш
Більше, ніж самому собі.
Іноді
Через недовіру
Сам собі стаєш ворогом.
Іноді
Ворогом стає друг,
Якому довіряєш
Більше, ніж самому собі.


Іноді
Шукаєш мудрішого,
Іноді – дурнішого.
Іноді
Нікого не шукаєш:
У тобі обоє живуть.


Іноді
Сім разів відміряв,
А раз відрізав,
А труба короткувата.
Іноді
Варто перевірити й метр.


Іноді
Ріка – мов сон,
А сон – як ріка:
Тече крізь тумани літ.
Іноді
Ріка в тумані снів,
А сни в річці туманів
Снують літа.
Іноді
Все залишається в тумані:
І ріка, і сни, і літа.
Іноді
Тумани розвіюються
І прозирає вічність.


Іноді
Крила ангела шелестять:
Це не до тебе.
Іноді
Крила ангелів безшелесні,
Але поети чують їх.
Іноді
Поети в муках творчості
Народжують ангелів.


Іноді
Слово – золото,
Іноді – зброя.
Іноді
Золоте перо
Не народжує
Ні золота, ні зброї:
Колись гусячими перами
Писали золоті думки,
Тепер золотими перами
Пишуть гусячі думки.


Іноді
Слава приходить зарано,
Іноді – запізно,
Іноді не приходить зовсім.
Іноді
Лавровий лист
Потрібен більше,
Ніж лавровий вінок.


Іноді
Небеса кидають у воду
Золотий скарб.
Іноді
Люди вірять
У золоту рибку.
Іноді
Впіймати її
Можуть лише поети.
Іноді
Люди забувають про це.


Іноді
Бачу вві сні два образи:
Безодню і жінку.
Падаю в безодню –
Не дістаю дна.
Дивлюсь на жінку –
Може, і вона –
Безодня?..


Іноді
Кажуть: любов сліпа.
Потребує поводиря?
Іноді
Сліпнеш від любові,
А поводиря нема.
Іноді
Поводирів багато,
А нема любові.


Іноді
Згадую
Перше кохання.
Іноді
Згадую
Перший політ у космос.
Іноді
Все вилітає в трубу…


Іноді
Зваблюш ти,
Іноді – тебе.
Іноді
Незайманість
Творить шедеври.


Іноді
Жінки закохуються в дурнів.
Іноді
Дурні закохуються в жінок.
Іноді
Ті, хто закохується,
Обоє рябоє.


Іноді
Згадую вислів:
“Лікарю,
Вилікуй себе сам”.
Іноді
Стає цікаво:
Чи шкідливе самолікування
Для здоров’я лікаря?


Іноді
Керуєш
Автомобілем,
Конем,
Велосипедом.
Іноді
Прозріваєш:
Головне –
Керувати собою.


Іноді
Кажуть:
Кашель, як і любов,
Не приховаєш.
Іноді
Викашлюєш
Учорашнє:
Застуду, любов.
Іноді
Чуєш кашель інших.
Що викашлюють вони?..
Іноді
Бояться не тільки тих,
Хто кашляє,
Але й тих,
Хто любить.


Іноді
Здається,
Що люди схожі
На розділові знаки:
Стрункі
На знак оклику,
Сутулі
На знак питання,
Кульгаві
На крапку з комою.
Іноді
Впадають
У розділовий знак долі –
Кому,
За якою трикрапки або крапка.


Іноді
Озираєшся:
Чи не доганяють?
Іноді
Озираєшся:
Чи не чують?
Іноді
Озиратися
Не варто:
Усе попереду.


Іноді
Відро
Не тільки для води
(“Несе Галя воду”),
Помиїв, а й на голову сніговикові.
Іноді
Дощ ллє як із відра,
Переходять дорогу
Із порожніми відрами.
Іноді
Відро “по вінця
Насипане небом”.
Іноді
Відро риби,
Грибів, огірків, картоплі
Чи самогону
(“Козак – не свиня,
Більше відра не вип’є”).
Іноді
Відро без дужки,
Як валіза без ручки:
Важко нести,
Але й шкода кинути.
Іноді
Відро діряве, іржаве
Опиняється
На смітнику.
Іноді
Здається:
Життя без відра
Втрачає сенс.
Іноді
Людина –
Як відро…


Іноді
Із голубої пухнастої мрії
Роблять подушку.
Іноді
Пухнасту подушку
Кладуть не під голову,
А під ноги.
Іноді
Пухнаста подушка
Плаче, мов хмара,
За голубою мрією.


Іноді
Кажуть:
Знай міру,
Без міри,
Понад міру,
Душа міру знає,
У кожного своя міра…
Іноді
Міра –
Із життя природи:
З однієї квітки
Бджола бере мед,
А змія – яд.


Іноді
Про вовка помовка,
А приходить ведмідь.
Іноді,
Скільки вовка не годуй,
То недостатньо:
Його найкраще
Ноги годують.
Іноді
Вовк не такий страшний,
Як його малюють.
Іноді
Вовк пасе отару,
Його б’ють не за те, що сірий,
А за те, що овечку з’їв.
Іноді
Вовк жаліє кобилу –
Залишає хвіст і гриву.
Іноді
І вовк ситий, і коза ціла.
Іноді
Вовк в овечій шкурі
Пробирається в кошару.
Іноді
В кошарі овець не залишається,
То згадують і про ліс.
Іноді
Кажуть: з вовками жити –
По-вовчи вити.
Іноді
Дивляться вовком:
Чи ти – не овечка?
Іноді
Бажають:
Дай Бог нашому теляті
Та й вовка з’їсти!


Іноді
Будують замки на піску.
Іноді
З піску сучать мотузку
І лізуть на небо.
Іноді
Піском чистять каструлю чи сковорідку.
Іноді
Пропісочують людину.
Іноді
Пісок у нирках –
Краще, ніж камінь на душі.
Іноді
Час вимірюють
Пісковим годинником.
Іноді
Людина залишає по собі
Добрий слід,
Іноді –
Слід на піску.


Іноді
Дивишся в очі смерті,
А вона жахається:
Ти – безсмертний.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment