Рідкісний письменник, який знав ціну науки

Анна МУКАН,
відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології КНУ
ім. Т. Шевченка
У рамках Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 207-ій річниці від дня народження Тараса Шевченка, відбулася презентація монографії професора Олександра Астаф’єва. Книжка наукових розвідок “Тарас Шевченко і польська література: впливи, контексти, адаптації” – ще одне компаративістичне видання, яке літературознавець встиг видати ще за життя. Хоча онлайн-зустріч мала конкретну тему, розмови точилися навколо й довкола особистості й науково-творчого шляху науковця й письменника.

Професор Людмила Грицик наголосила, що Тарас Шевченко входив у життя Олександра Астаф’єва “не від випадку до випадку”, а послідовно. Літературознавець “відкривав польські двері з волі Шевченка”, знаходив у літературах обох країн нові пласти прочитання поета.
Гість зустрічі – син Олександра Григоровича Анатолій Дністровий розповів про коріння батькової любові до польської літератури, яке пояснюється генеалогічними зв’язками. Письменник пригадав мандри літературознавця містами з найбільшими архівними установами Польщі. Звідти Астаф’єв привозив фотокопії першоджерел, які ставали достовірним матеріалом його розвідок.
Щирим захопленням працею науковця поділився його близький товариш і колега професор Рости­слав Радишевський. В емоційному виступі доповідач пригадав таку особливість Олександра Григоровича, як пошуки трійці: у всіх досліджуваних темах науковець шукав три слова на позначення їх характерних рис. “Це людина, яка знала ціну науці”, – підсумував Ростислав Петрович і зізнався, що має 120 сторінок тексту про Астаф’єва, але не може його доопрацювати через надмірні емоції від втрати товариша.
Колега по кафедрі літературо­знавиця професорка Мар’яна Шаповал наголосила, що Олександр Григорович не без причини зацікавився саме польською літературою романтизму, адже мав емоційні зв’язки з цією країною (як і Тарас Шевченко). Професорка розповіла також про школу Астаф’єва, яка має характерні риси, тому доречно було б укласти збірник, присвячений пам’яті науковця.
Особистими спогадами про спілкування з колегою поділилися також професори Оксана Сліпушко, Валентина Соболь, учениця Олександра Григоровича Марія Братська. Оксана Миколаївна пригадала літературознавця як чудового медієвіста, який зробив значний внесок у дослідження українсько-польського Ренесансу. Його дослідження мали практичний вимір – професор ледь не щотижня їздив читати лекції в Польщу, тому його відхід з життя став великою втратою для обох країн.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment