Україна вшанувала добровольців російсько-української війни

Олег ПУСТОВГАР
Відзначення Дня українського добровольця 14 березня обрано не випадково. Саме цього дня 2014 року перші добровольці відправилися з Майдану на тренувальну базу в Нових Петрівцях, де почали підготовку до участі в боротьбі проти російських окупантів – за незалежність України та її територіальну цілісність.
Цього дня українці вшановують подвиг батальйонів, які врятували Україну: “Азов”, “Полтава”, “Айдар”, “Дніпро-1”, “Донбас”, “Січ”. Загалом було створено тридцять два добровольчих військових формування. У лавах добробатів воювали і полтавці.

Автопробіг і марш
14 березня зранку біля пам’ятника гетьману Іванові Мазепі близько трьох десятків автомобілів сформували автоколону, що провезла державні синьо-жовті прапори та стяги підрозділів, які брали участь в АТО/ООС, Полтавою – від Соборного майдану вулицею Небесної Сот­ні, Соборності, Маршала Бірюзова. Далі маршрут проліг вулицею Європейською. Фінішували на Центральному міському кладовищі, де на Алеї Героїв поклали квіти до могил полеглих добровольців.
Понад сотня добровольців, волонтерів, небайдужих містян з усієї Полтавщини зібралися цього ж дня на урочистий марш. До заходу долучилися під прапорами різних підрозділів добровольці з Полтави, Кременчука, Решетилівки, Гадяча, Заводського, Семенівки, Зінькова та інших населених пунктів області. Саме вони – підприємці та історики, айтішники та будівельники, інженери та слюсарі – першими взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини без краплі вагань і з вірою в перемогу над російським агресором.
“Бути добровольцем – це поклик честі. Саме у 2014 році ті, хто мав козацький дух, пішли воювати не заради пільг, землі, а за Україну. Для них була честь взяти до рук зброю і помститися за роки голодоморів, окупації України. Тоді, у 2014-му, і бізнесмени, і айтішники, і археологи, як я, наприклад, пішли воювати, вперше взявши до рук зброю. Для мене це свято справжніх”, – переконаний учасник маршу, депутат Решетилівської міської ради Анатолій Ханко.
“Мій шлях добровольця розпочався, коли Росія офіційно ухвалила рішення про введення військ в Україну, зокрема вторгнення в Крим. Я тоді поговорив із мамою, вона з Кубані. І вже наступного дня пішов до військкомату та заповнив анкету добровольця, а вона загубилася. Пізніше мені пощастило – я потрапив до добровольчого батальйону “Січ”. Для мене війна розпочалася зі Слов’янська”, – розповів Влади­слав Шевченко.

Патріотично-партнерський проєкт “Добровольці”
Цей проєкт презентували в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. Відбулося відкриття виставки, присвяченої Дню українського добровольця. Відвідувачам представили особисті речі полтавських добровольців, зразки зброї, презентаційну частину всеукраїнського медіапроєкту про військових “Поєднані”, оновлені банери “Загинули, захищаючи територіальну цілісність України” з інформацією про 213 полтавців, які віддали життя за незалежність, а також фотографії, зроблені в різних підрозділах, що брали участь в АТО.
“Виставку, присвячену Дню добровольця, ми проводимо вже п’ятий рік поспіль. Тут представлено близько 200 фотографій із різних підрозділів. Їх надавали саме добровольчі батальйони. На світлинах – хлопці, які вистояли в тих боях, є ті, хто загинув і вже ніколи не повернеться. Можна побачити кадри з українських позицій 2014 року, тренувальну базу батальйону “Азов”, першу танкову бригаду, яка нам допомагала своєю бронею, та інші підрозділи”, – пояснив співорганізатор виставки, очільник ГО “Координаційна рада громадських організацій учасників АТО в місті Полтаві” Віталій Степанов.
Проєкт реалізували за підтримки ГО “Центр соціальної адаптації ветеранів та інвалідів АТО”, ГО “Полтавські родини полеглих захисників України”. Захід відвідали представники облдержадміністрації, Українського інституту національної пам’яті, депутати міської та обласної рад, громадські активісти, курсанти Полтавського військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.
За зміцнення обороноздатності та безпеки української держави та з нагоди Дня українського добровольця почесними грамотами Полтавської облдерж­адміністрації нагороджені: Віталій Діденко, Віктор Трофименко, Григорій Маляренко, Кирило Орлов, Сергій Ходюк, Дмитро Юденко, Петро Ворона, Євген Танасійчук, Віталій Козер, Сергій Терновий, Олександр Нечитайло, Сергій Бакало, Сергій Слинько, Юрій Федоренко, Олександр Чубаров.
“У 2014 році на фронті в лавах перших мобілізованих був мій брат Євген Юденко, він загинув. Тоді я чекав свого призову, але мені відмовили в контракті. У Полтаві базувався батальйон “Азов”, за нагоди я одразу потрапив до нього, пішов добровольцем. Ми всі були різними за професіями, вподобаннями, але об’єднані спільною метою. Я пробув два роки. Найскладніші роки російської агресії. Не скажу, що вони були страшні для мене особисто. Усе це жахіття вдавалося долати завдяки тим людям, які були поруч, завдяки їхній насназі, терпінню, взаємодії”, – поділився спогадами ветеран російсько-української війни, один із нагороджених Дмитро Юденко.
У залі № 22 Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського в рамках патріотично-партнерського проєкту “Доброволець” відбувся показ фільмів до Дня українського добровольця. На початку заходу ведуча Каріна Дорошенко розповіла про народження проєкту “Поєднані”, про те, що у 2017 році почали знімати цикл фільмів про українських військових зі Сходу, які у важкий час війни стали на захист рідної держави. Згодом такі цикли випустили про захисників України з Криму, Запоріжжя, Херсона. Минулого року відзняли фільми про бійців із Полтави, Харкова та Дніпра. Чому проєкт називається “Поєднані”? Тому що кожен із вісімдесяти героїв пов’язаний зі схожим історичним персонажем подій в Україні сторічної давнини – вояком УНР, членом ОУН чи бійцем УПА.
“Ми не хотіли війни, але хотіли захистити країну від ворога!” – згадує важкий 2014 рік артилерист 93-ої бригади Андрій Хижняк, який у найгарячіші дні прикривав вогнем кіборгів Донецького аеропорту.
“Ми зупинили війну на Сході, а тепер маємо повернути Україну в історичні кордони”, – наголосив доброволець “Азову”, засновник ветеранського соціального бізнесу Тарас Лелюх.
Глядачі ознайомились і з фільмом про Тетяну Ялову, яка в гарячі дні серпня 2014-го при­їхала в місто Щастя і стала медиком у Збройних силах України. Її історія – про порятунок десятків життів, не лише бійців, а й поранених унаслідок російських обстрілів мирних жителів українських міст.
Особлива історія Юрія Дмитренка, який у 2014–2016 та 2018–2019 рр. служив розвідником в українській армії. У 2016 році під час виконання бойового завдання він підірвався на міні неподалік села Гнутове. Втратив ногу. Проте після поранення, з протезом, не лише відновив форму, а й повернувся у стрій, став учасником української збірної на “Іграх нескорених” і отримав там срібну медаль. Ще до війни Юрій взяв псевдо “Горський” на честь українського письменника, розвідника й повстанця Юрія Горліса-Горського. І ці два Юрії, як і решта учасників проєкту, через десятки років поєднані невидимим зв’язком – любов’ю до України та готовністю її захищати.
На зустрічі в музеї у присутніх була можливість особисто поспілкуватися з військовими Юліаном Матвійчуком, Андрієм Хижняком, Тетяною Яловою, Тарасом Лелюхом, Юрієм Дмитренком, Віталієм Діденком. Гості почули невигадані історії про долі земляків, яких у час випробувань об’єднала відданість Україні.

Олег ПУСТОВГАР

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment