Вивчіть українську абетку, для початку!

(Про мову наших телевізійних каналів)

Лариса МОРОЗ,
доктор філологічних наук, професор, провідна наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ

Закінчення. Початок у ч. 10

Трохи про синтаксис. В українській мові є кілька взаємозамінних прийменників. Наприклад, “в”, “у”, “до”. Отже, не варто говорити “пішов ви Верховну Раду” чи “загнали ви куток”, потрібно: “пішов до Верховної Ради”, “загнали у куток”.
Наші промовці різних рангів і професій, рекламісти тощо часто не вміють нормально побудувати речення, тобто проставити слова в логічний ряд (хоча наша мова й не має таких “залізних” правил щодо цього, наприклад, як англійська, та все ж…). Тій біді могли б зарадити розділові знаки, але з ними також буває не все гаразд. Отже, і в інтонаціях. Можна згадати класичний вислів “Стратити не можна помилувати”.
Наприклад, у вислові “Можливо все!” мала би бути кома – передусім тому, що прислівник не може виконувати функцій ані підмета, ані присудка (наразі мене цікавить лише граматика).
Рекламні пасажі “…надихнуло створити нас гарне житло” чи “попросили обрати вас героя” не допомагають зрозуміти, кого чи що тут створюватимуть і кого треба обрати. Коли реклама настирливо каже, знову й знову (адже крутять ролик), про крем, який “доглядає за шкірою”, то змушує думати: як той крем опинився за шкірою і кого там доглядає? Вислів “повторюю ще раз”, коли вперше ще не повторював, означає, що цей мовник не знає: у слові “повтор” (і однокореневих) уже міститься оте “ще раз”.
Не тішать і такі вислови, як “пройти повз цієї історії”, “понад десяти” тощо. Це, до речі, також вплив російської.
Часом неправильна побудова речення, ще й у поєднанні з помилковим відмінюванням, може спричинити комедійний ефект: “старшим за 80, тобто людям з підвищеною зоною ризику” (може, все-таки “із зони підвищеного ризику”?). “Він, як дві краплі води, схожий на…” – один із безглуздих висловів.
А все разом (наведено лише крихітну частину того, що я почула і встигла записати, тим паче – того, що реально звучить!) свідчить про те, що наші телевізійні мовці часто-густо не думають, що і як мають говорити. Більшість цих прикладів – із текстів, які мали бути попередньо продумані й відредаговані.
На завершення не можу не навести ще один приклад, адже аналогічні конструкції трапляються надто часто: “сутички між активістами і між правоохоронцями” – неначе і ті, й інші б’ються між собою.
Категорично не сприймає моя душа і мату з уст головних – шляхетних – героїв телесеріалів “Нюхач” і “Розтин покаже”, моди на написання дієслів із часткою “не” разом (“непрокашляй”), посиленої пропаганди покеру нібито як виду спорту, та ще й інтелектуального, хоча заснований він на обмані під назвою “блеф”. А також слівця “народовладдя”, хоча саме воно нині найчастіше звучить через нав’язуваний нам абсурдний “закон про референдум”. Раз-у-раз просяться аналогічні слова-мутанти: “громадяновладдя”, “натовповладдя”. Насправді усі вони не потрібні. Адже є звичне слово, не одним тисячоліттям апробоване й закріплене: “демократія”, бо “демос” грецькою і є “народ”, а “кратос” – “влада”.
Коли в різних статтях ми “шляхом співставлень” приходимо до “заключень” і “встановлюємо” щось, це означає, що впродовж трьох із половиною століть мовні штампи російської (які і її не прикрашають) так в’їлися в нашу свідомість і навіть у підсвідомість, що ми цього й не помічаємо.
Дуже поширеним стало нерозуміння того, що українські прізвища на -ко, належні чоловікам, у родовому відмінку мають форму на -ка: Шевченка, Порошенка, Луценка.
Прикро й те, що забувають про кличну форму іменника (унікальну в українській мові). Натомість доволі часто можна почути вислови на зразок: “Хлопче вмів читати”, “Те, що пане Дмитре розказував”. Не менш дивним є вживання форм “дякую вас”, “дякуємо їх” (ми все ж дякуємо – кому?).
Інерція думання російською постійно збиває нас із питомої української лексики – і в результаті спотворюється сама думка. Сталося дике утворення “пійма ріки” від російського “пойма” (то, мабуть, “заплава”). Коли ж замість українського “успіх” вживають слово “вдача” (яке має значення “характер”) як кальку з російського слова “удача”, виходить: “Військова вдача полишає Хмельницького” – тобто ніби у його характері мужнього воєначальника виникають якісь вади чи втрати.
Просто не розуміють, ЩО кажуть, ті люди, з чиїх уст лунає: “монстрів на кшталт Франкенштейна” (хоча б прочитали роман Мері Шеллі, де це ім’я мав учений, який створив монстра), “вирізати апендицит” (а то є хвороба: запалення апендикса – і вирізають саме його), “народний фольклор” (фольклор у перекладі означає “народна творчість”), “вулицю вщент заполонили” (останнє – геть ні до чого, вщент можна лише зруйнувати чи розтрощити, заповнити ж можна лише вщерть).
А всілякі “підлив масла у вогонь”, “попасти в ефір” (масло не ллється, на відміну від олії, а попасти можна козу чи коня), “до цих пір” (досі, донині), “знаходяться на території” (якщо їх шукають), “я коливаюсь у виборі” (вагаюся! бо ти ж не вода і не температура). Кінця-краю немає цим знущанням із мови.
Слово може сприяти гармонізації світу або, навпаки, ураженню, аж до цілковитої руйнації. І тут може діяти не лише кожне слово, а й кожна його частина, навіть вимовляння якогось звуку. Наприклад, “Майдан буф революційним” (тобто був) – десь наближає розуміння такими мовцями Майдану – найважливішої політичної події – як чогось подібного до “опери-буф”, тобто вистави зі значними елементами клоунади. Такий несподіваний ефект може виникнути поза свідомістю мовця, через звичайну мовну неохайність, але він неприпустимий. Особливо нині, коли з’явилися спроби в будь-який спосіб принижувати, компрометувати майданівців та оборонців України, навіть вивертаючи все навиворіт, називати їх злочинцями. Таким наклепникам варто нагадати слова великого Тараса Шевченка з пророчої поезії “Холодний Яр”: “Брешеш, людоморе! За святую правду-волю розбойник не стане…”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment