Фільм як живий організм

Марія ВАЙНО,
членкиня Національної спілки кінематографістів України
Фільм “Мама” режисера Тараса Ткаченка тепер можна дивитися і в YouTube. Телевізійний, чотири серії, про нинішню епоху і два світи України, про велику материнську душу, яка живе в тих світах…

Режисера Тараса Ткаченка знаю ще зі студентських літ. Навчався в майстерні Бориса Савченка. Дебютував дипломною роботою “Трагічне кохання для зрадливої Нуськи”. Вже тоді заявив про себе як молодий режисер, який вміє розказувати кінообразами. Далі були інші, відомі фільми, зокрема “Право на Надію” – про кохання з різницею у віці (жінка набагато старша) – і режисер підніс те почуття у право на життя. Тарас Ткаченко завжди переконливий в ідеї, яку несе. Потім “Гніздо горлиці” – драма нашого часу – заробітчанство і родина в Україні. Уміє режисер оповідати про стосунки через вміло окреслені характери героїв. “Оркестровка героїв” – звучна, без фальшу. А ось недавно – “Чорний ворон” – фільм один з найпатріотичніших зі створених, бо говорить про самоідентифікацію українця крізь призму історії і призму свого “Я”. Усе, що можна було вкласти в кінематографічну форму за романом (адже не все епічне – кінематографічне!), – виткав, вималював, кінопоетично закарбував. Тепер фільм є у YouTube і доступний не лише в кінотеатрах. Далі були: документальна епопея “Луганський форпост” – про оборону Луганського аеропорту, документальний фільм “Кобзар. Історія однієї книги…”, “Володимир Івасюк: життя моє обірвана струна” (автор сценарію), “Іван Миколайчук: книга життя” (співрежисер), “Степан Бандера. Ціна свободи” та інші. Цей жанр достойний у режисерському виконанні.
І ось – телевізійний 4серійний фільм “Мама”. Він виходить за межі часто поспішного (у виробництві) телевізійного серіалу. Це добротне кіно. Промовиста лаконічна назва, яка (що не часто буває у фільмах неперекладних) – озвучується голосом: він чіпає, проникає і залишається, резонує проекцією в серці кожного, бо тут архетип Великої Матері, яка народжує, ростить, відпускає, і чекає… – у часі нашому… Вона здатна і чинить подвиг, за який не дають нагород, – просто, аби “бути ближче до сина”). Там немає “чужих” і “своїх” дітей. Усіх їх поєднує образ величної Матері…
Кінострічка поглинає всього тебе і не відпускає до кінця. Режисер уміє створювати саспенс (наростаючу напругу сприйняття). А це неабияка характеристика сучасного митця. Фільм – ода Матері, Батьківщині, людяності, любові до ближнього… Режисер, окрім професійних знань, – носій масштабного мислення, світосприйняття… Тільки тоді він – справжній диригент кінематографічного дійства, яке не залишає байдужим глядача – і може створити шедевр.
Фільм має душу. Це живий організм часу, світоглядного бачення, зрештою розуміння людських страдницьких доль; це організм, який вже живе і буде жити…
Тут є речі, які сприймаються як відкриття для кожного, хто безпосередньо не зіштовхувався з подібним. Тут те, що несе війна: жертви життів, жертви соціуму, жертви розбрату. Дуже промовисті діалоги, дуже коректний тон непростої подачі матеріалу. Вражає кульмінація та болісна розв’язка, але не безнадійна, бо синові (вже не чужому), – відчиняє двері… Тут сльози самі скапують, подекуди хочеться кричати й зупиняти…
Серед творців кінороботи варто відзначити автора ідеї Валентину Руденко (в основу фільму лягли реальні події), а також сценарну групу: Валентину Руденко, Тараса Ткаченка, Миколу Рибалка, операторапостановника Дмитра Кіптілого, художникапостановника Шевкета Сейдаметова. Фільм створено на студії “Основафільм” за підтримки продюсерської групи телеканалу СТБ та частково – Міністерства культури та інформаційної політики.
Варта окремої уваги органічна гра акторів: прекрасної Олесі Жураківської (мама), Костянтина Корецького (Бодя), Михайла Кришталя (Санич), Тамари Антропової (Люся), Максима Боряка (Олежика) та Миколи Боклана, Олександра Божка, Дарії Матвєєвої й усіх інших.
Переповідати фільм не варто. Тут дуже багато поза кадром. Треба дивитися й осмислювати. Автори підвели до цього глядача. Діалоги прочитуються поміж кадрами. Це гідна кінематографічна робота!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment