«І буде вічна наша дружба…»

Олена ГОРОБІЄВСЬКА,
наукова співробітниця Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка

1 квітня 2021 року відомому львівському фотохудожникові, заслуженому працівникові культури України Любомирові Степановичу Крисі виповнилося б 80.
П’ять років тому, до дня пам’яті автора славнозвісної “Червоної рути”, у виставковій залі Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка було відкрито виставку світлин Любомира Криси “Та в мене спогадів є повна скриня…” На жаль, сам фотомайстер на ту пору не зміг приїхати, але присутні побачили понад 30 фотографій Любомира Степановича, які зберігаються у фондах музею Володимира Івасюка: світлини, зроблені за життя композитора (Володя з рідними Любомира Криси, портретні 19751977 років, низка світлин родини з відпочинку у Гагрі, зокрема, на озері Ріца у 1976 року, Володимир зі співачкою Софією Ротару у Львові), та фотографії, зроблені вже після його трагічної загибелі: відкриття виставок і проведення різноманітних заходів, відкриття меморіальної дошки у Львові, світлини на могилі на Личаківському кладовищі, Михайло Івасюк перед обличчям сина в скульптурі, перший фестиваль “Червона рута” у Кіцмані і Чернівцях 1989 року, експозиція музею В. Івасюка, концерт у Києві “Повернення. В. Івасюк”. Щодо різновиду фотознімків, то серед них є портретні, групові, сюжетні. Більше, звичайно, чорнобілих світлин, але чимало і кольорових.
Народився Любомир Степанович 1 квітня 1941 року в місті Сяноку на Лемківщині (Польща) в сім’ї Стефана і Йосифи. У 1946 році разом із батьками був переселений (операція “Вісла”) на Львівщину, де згодом народилися його молодші сестри Лідія і Дарія та брат Володимир.
Після закінчення середньої школи, з 1961 по 1964 рік, служив у Збройних силах на Закавказзі. Вищу освіту здобував в Українському поліграфічному інституті на факультеті графіки, працював у різних установах Львова. Протягом багатьох років працював творчо, у 2010 році отримав почесне звання “Заслужений працівник культури України”, є автором і співавтором низки книжок і фотоальбомів, зокрема: “Візит благодаті. Фоторозповідь про перебування Глави держави Ватикан Святішого Отця Папи Римського Івана Павла ІІ у Львові, 2527 червня 2001 року”; альбомфоторозповідь “Так було…”; фотоальбом “Володимир Івасюк. Вернись із спогадів…” (до 60річчя композитора і поета Володимира Івасюка); альбом спогадів “Володимир Івасюк. Відлуння твоїх кроків…”.
Знайомство Любомира Криси з Володимиром Івасюком було заочним, через пісню, коли вперше почув “Червону руту”. Тоді Любомир Степанович навіть гадки не мав, що колись заприятелює і навіть породичається з композитором.
У 1972 році Івасюк переїхав до Львова, щоб навчатися у консерваторії. Так склалися обставини, що цього ж року він познайомився із Любомиром Крисою, а згодом, у 1975 році, Любомир Степанович одружився із сестрою В. Івасюка Галиною. “Володя був цікавою особистістю, дивував своєю обізнаністю в царині музики, мистецтва, філософії. Був уважним співрозмовником, умів слухати і говорити, мав ґрунтовні знання з української та світової літератури. Крім музики і медицини, захоплювався фотографією, кінозйомками, прекрасно малював, а влітку виїжджав на море і плавав з маскою”, – згадував Любомир Криса.
Поєднували друзів не лише родинні зв’язки, а й спільне захоплення – фотосправа. На ту пору, порівняно із сучасним виготовленням фотографій, це був процес доситьтаки трудомісткий. Використовувалося багато приладів: бачок для проявлення плівки, фотозбільшувач, кюветки різного розміру, та розчини: проявник, стопрозчин, фіксаж. Одне із головних правил при виготовленні фотографій – темрява при проявленні плівки та використання червоного світла. Майже на кожному етапі важливим було дотримання температурного режиму, вказаного для проявлення плівки і фотопаперу.
Перші фотографії Володимир зробив, коли ще навчався у Кіцманській загальноосвітній школі – на початку 1960х років. Здебільшого фотографував рідних і близьких його серцю людей: батька, матір, сестер, бабусю Олександру Василівну, няню Мілю, подругу Людмилу Шкуркіну. В майбутньому – друзів родини, тому в Івасюків такий великий фотоархів.
Тоді поширеною була чорнобіла фотографія, кольорові ж виготовлялися нечасто, бо це вимагало чимало часу, сили, матеріальних витрат. І Любомир Степанович вивчив технологію виготовлення кольорових світлин, якою одразу ж зацікавився Володя. Він запропонував посперечатися, пообіцяв виготовити 50 кольорових фото. Любомир Степанович лише з того посміявся. Наступного дня, хоч він і застав погром у квартирі Володі, але обіцяні фотографії були, на диво, зроблені. Тож суперечку Любомир Криса програв.
На жаль, талановитого композитора та фотомайстра Володимира Івасюка нема вже понад 40 років, відійшов в інший світ 5 квітня 2019 року і фотохудожник Любомир Криса, але нам залишена їхня багата творча спадщина: пісні, інструментальні твори, малюнки, фотографії, кіноархів В. Івасюка та титанічний доробок Л. Криси, адже завдяки його світлинам можемо побачити окремі яскраві сторінки життя В. Івасюка. Своїми неперевершеними і високохудожніми роботами Любомир Степанович збагатив фонди Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка.
У Кіцманському історичному музеї відкрито фотовиставку, присвячену 80літтю від дня народження Любомира Криси. По завершенні карантинних обмежень, ми щиро запрошуємо відвідати її усіх шанувальників творчості Володимира Івасюка та відомого львівського фотомитця Любомира Криси.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment