Замовчуваний миколаївцями письменник

До 100-х роковин Богдана Йосиповича Когута

Владлена Руссова,
голова Миколаївського міського осередку “Просвіта” ім. М. Аркаса

У березні Богдану Когуту, члену Національної спілки письменників, політичному в’язню, виповнилося б 100 років. І хоча він значну частину свого життя після повернення з таборів жив і працював у нашому місті, миколаївці про нього знають дуже мало. Водночас Богдан Когут – лавреат премії імені Богдана Лепкого (2001 р.), автор п’яти важливих для осмислення нашого минулого книг про події Другої світової війни і повоєнну історію радянської імперії, про репресії проти борців за національну державу ОУНУПА.
З невеликої кількості вступних статей до його книг, Вікіпедії, газетних дописів і романівспогадів самого автора ми дізнаємося про життєвий і творчий шлях письменника. Народився він у селі Конюхи Тернопільської області у родині селянина, вояка УПА, який самовіддано вів хроніку подій свого села. 1935 року Богдан вступив до Юнацтва ОУН, а 1940 року став дійсним членом ОУН. Під час війни був арештований німцями, тричі тікав зпід розстрілу. 1945 року був заарештований СМЕРШем і 1947 року засуджений до смертної кари. Але покарання замінили багатолітнім ув’язненням у таборах ГУЛАГу. Його звинуватили у приналежності до “німецькофашистської банди ОУН”. Покарання відбував на Колимі. Про цей час та його людей, свою особисту долю написав романспогад “Під чорними вітрами” у трьох книгах (1995, 1997, 1999 рр.). А про складні перипетії його перебування в селі Конюхи під постійним тиском і погрозами влади та приснопам’ятних органів “безпеки” автор оповідав у романіспогаді “Терпкий присмак волі” (2005). До речі, Леся Паньків з Лондона, яка опікувалася долею Богдана Йосиповича, назвала його “нікому не відомим українським Солженіциним”.
Початкову освіту Богдан Когут отримав у шестирічній школі на батьківщині. Пізніше, вже після звільнення, у Миколаєві закінчив екстерном середню школу. Заочно навчався в Одеському університеті, а диплом про вищу освіту отримав у Горлівському педагогічному інституті, здобувши фах викладача англійської мови.
Звільнений він був у січні 1956 року, але проживати на малій батьківщині йому заборонили. Довелося їхати на південь України, а в Миколаєві, де мав знайомих галичан і родичів, зупинився у 1958 році. Добре володів кравецтвом, тож перші два роки працював у Миколаївському музичнодраматичному українському театрі кравцемкостюмером. Пізніше, отримуючи вищу освіту на факультеті іноземних мов Одеського університету, читав англійську мову в середній школі № 39, восьмирічній № 35, викладав також у 19751981 рр. у Миколаївському кораблебудівному інституті. Вільно володів німецькою, польською та іспанською мовами. Звісно, своєї “опіки” КДБ не позбавив Б. Когута і на цих роботах. Наприкінці 80х Богдан Йосипович доправився в Західну Україну, де після 1989 року активно взявся за громадську та творчу роботу – став одним із засновників Української національної партії (19891990), був членом проводу ОУН в Україні (1993–2005).
Спогади писав ще від 1970 року, переховуючи це від кадебістських нишпорок. 2008 р. у Львові видав свою останню книгу “Оповіді каторжанки Мирослави ПелехКуровець”. Для нього історія героїні була важливим доповненням до картини гулагівської “планети”. У книзі йдеться про функціонування колимських жіночих таборів та побуту в них дівчат і жінок із Західної України. З героїнею цієї книги автор зустрівся наприкінці 80х років ХХ ст. на зібранні колишніх політв’язнів у Львові. Зауважуючи, що Мирослава ПелехКуровець виявилась талановитою оповідачкою з феноменальною пам’яттю на події, імена, різні побутові деталі, автор вирішив подати розповідь від першої особи.
Хоча книги Богдана Когута є в Інтернеті, але в паперовому варіанті в міській та обласній бібліотеці Миколаєва є лише “Під чорними вітрами”. Члени Миколаївського міського осередку “Просвіти” імені М. Аркаса додали свою часточку в популяризацію книг замовчуваного у нас письменника – спільно із Центральною бібліотекою ім. М. Кропивницького та Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки було оцифровано останні дві книги: “Терпкий присмак волі” та “Оповіді каторжанки Мирослави ПелехКуровець”.
16 лютого 2021 року ми вшанували Богдана Когута на 10ті роковини від дня смерті. Його могила — на Личаківському цвинтарі у Львові.
У березні просвітяни провели літературноісторичну конференцію “Богдан Когут – письменник, педагог, політв’язень”. З доповідями виступили доценти В. М. Руссова, Л. В. Старовойт, І. Ю. Береза, Н. В. Шевченко, голова обласного товариства “Меморіал” ім. В. Стуса Ю. О. Зайцев, голова ГО “Українського товариства “Просвіта” Миколаївщини” О. М. Мачула. Модерувала завідувачка читального залу Центральної міської бібліотеки для дорослих ім. М. Кропивницького І. В. Загреба. Виступи доповнили ті, хто приєднався до онлайнтрансляції. Конференція відбулася в межах діяльності Мовноісторичного клубу за партнерської підтримки ГО “Українське товариство “Просвіта” Миколаївщини” та Миколаївського міського осередку “Просвіти” імені Миколи Аркаса, а відеоверсія конференції зберігається на сторінці бібліотеки в соцмережі Фейсбук.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment