Діана ГОВЕРА,
лавреатка премії ім. Марійки Підгірянки
Серед української громади День Матері, який щорічно святкуємо в другу неділю травня, вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціаторкою урочистостей була Олена Кисілевська, редактор тижневика “Жіноча доля”. 1929 року “Союз українок” зініціював упровадження цього свята на Тернопільщині. Організації “Просвіта”, “Рідна школа”, “Пласт”, “Сокіл” та інші організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині. Відтоді, День Матері відзначали дуже широко.
У 1939 році свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій свято матері повернулося в Україну. За часів незалежності свято встановлено “…на підтримку ініціативи Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, міжнародної організації “Жіноча громада”, Спілки жінок України, громадської організації “Союз українок“…” згідно з Указом Президента України “Про День матері” від 10 травня 1999 року № 489/99. Відзначають його щороку у другу неділю травня.
Мама у кожного – одна і у кожного своя, проте у всіх вона по-своєму найкраща. Будь-яка людина, усвідомивши себе на особистісному, духовному та національному рівні викохала у своєму серці любов до матері щонайменше у трьох її іпостасях.
Перша з них – це мама, яка дала життя. Світла і щира усмішка, дбайливі руки і ніжний погляд є втіленням найбільш чистої та безкорисливої любові. Вона є вірним другом, надійною опорою, щирим порадником, берегинею життя і клопіткою вчителькою. Перше слово, перший крок, перша радість, перший біль, перші сльози і перша любов – усе починається з мами. Все наше життя починається з мами, кожна хвилина у ньому увінчана її бережливим та чистим почуттям любові і турботи. Мама – найдорожча та найрідніша за усіх… Вона виплекала і виховала найцінніший свій скарб – дитину. І виконала найважливішу місію – дати нове життя.
Другою матір’ю у нашому житті є Матір Божа – уособлення чистоти, любові, терпіння, милосердя, віри та самопожертви, яка усе це віддала заради свого улюбленого Сина – Ісуса Христа. Це Мати, до якої ми молимось і просимо здоров’я для рідної неньки. Вона є духовним началом для нас, християн, втіленням найвищої материнської місії – милосердя через терпіння та безкорисливої любові через страждання. Мати Божа виступає заступницею усіх матерів і прикладом для наслідування, а її любов – є скарбницею та істиною духовності для всіх людей (її синів і дочок).
Третьою матір’ю у житті людини є Батьківщина. Рідна земля, домівка, материнська хата, батьківський поріг, місце, де на тебе завжди чекають, де почуваєшся потрібним і найщасливішим. Там, де пробігали шляхи босоногого дитинства і переплелись усі відомі почуття дитячого, юного і дорослого життя. Ненька-Вітчизна лежить у серці кожного патріота світлим відблиском любові до усього рідного, знайомого і звичного – того, що закладено у моральній свідомості, історичній пам’яті та національній гідності.
Мабуть, кожен із нас у певний момент свого життя задумувався над високим почуттям любові до матері та намагався усвідомити, ким для нього є мама, намагався зрозуміти, які ж світочі ховаються під маскою цієї великої постаті, та яку роль вона відіграє в житті кожного з нас. Мама – єдина в світі людина, чиє життя до останнього подиху присвячене дітям. І байдуже, скільки нам років, – поки живі наші батьки, – ми діти. Мамі небайдужий кожен наш крок, важливий кожен вчинок. Материнське серце переживає наші злети і падіння гостріше, ніж свої власні.
Тож низький уклін і щира дяка матерям – за ласку, недоспані ночі, переживання й молитви, які допомагають нам у житті, за терпіння, витримку, мудрість і мужність, з якими ви, долаючи нинішні негаразди, зберігаєте віру в завтрашній кращий день для своїх рідних і близьких, для нашої України. Не стане слів, щоб подякувати за вашу материнську любов, що є для нас пожиттєвим оберегом, за тепло вашого серця, яке завжди готове пробачити і зрозуміти. Спасибі вам за підтримку, турботу та розуміння!
Нехай Господь почує щирі молитви та винагородить вас та ваші сім’ї здоров’ям, а нашій державі дарує мир і єдність. Щоб тепло домашнього вогнища, створене вашими лагідними серцями і дбайливими руками, зігрівало ваші родини повсякчас, а добро, що невтомно сієте довкола себе, повернулося сторицею.
