Голова міста Новгород-Сіверського відмовилася прибрати комуністичну символіку з публічного простору
Сергій БУТКО,
представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області
На жаль, славетний і стародавній Новгород-Сіверський Чернігівської області за останні кілька років став асоціюватися насамперед із комуністичною символікою – мозаїчними зображеннями керівників злочинного комуністичного тоталітарного режиму Леніна і Сталіна на водонапірній вежі в центрі міста.
Що було
З 2018 року місцева поліція та прокуратура за зверненням Українського інституту національної пам’яті розпочала кримінальне провадження за фактом пропаганди символіки комуністичного тоталітарного режиму. Важко раціонально пояснити той факт, що слідство затяглося аж до трагічної кончини Новгород-Сіверського міського голови Олега Бондаренка 29 жовтня 2020 року від COVID-19 і було припинено за фактом його смерті.
Відразу чітко з’ясуємо позицію Українського інституту національної пам’яті: звернення до правоохоронних органів було мотивоване категоричним небажанням місцевої влади виконувати вимоги Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Це був вимушений крок для реалізації законодавчих норм державної політики національної пам’яті, захист мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму.
Що зараз
На початку 2021 року, після обрання головою міста Новгород-Сіверського Людмили Ткаченко, до неї одразу звернулися УІНП та Чернігівська обласна державна адміністрація з листами, в яких нагадували: “Пропонуємо Новгород-Сіверській міській раді провести передбачений частиною шостої статті 7 Закону демонтаж (вилучення з публічного простору) розміщених на водонапірній вежі у м. Новгород-Сіверський мозаїчних зображень Володимира Леніна та Йосипа Сталіна”.
У відповідь – відписка-відмова за підписом міської голови.
Нагадаємо, що в листах УІНП та ОДА, посилаючись на норми Закону щодо визначення комуністичної символіки, писали: “Відповідно до підпунктів “ґ”, “д” пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону, символіка комуністичного тоталітарного режиму – символіка, що включає, в тому числі, зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії”.
У відповіді міської голови читаємо: “Вказані Вами мозаїчні зображення В. Леніна та Й. Сталіна не є ні пам’ятниками, ні пам’ятними знаками”.
Іншими словами, Новгород-Сіверська міська рада в тексті Закону “не бачить” терміна “зображення” і на цій умисній підставі твердить, що “правовий механізм їх демонтажу, в тому числі органами місцевого самоврядування, не передбачений жодним нормативно-правовим актом”.
А ще в цьому документі міська голова Новгород-Сіверського вказує на колективну відмову більшості депутатів виконувати вимоги згаданого Закону України: “Крім того, питання щодо демонтажу мозаїчних зображень В. Леніна та Й. Сталіна, які знаходяться на водонапірній вежі на Базарній площі в місті Новгород-Сіверському, було винесено на розгляд сьомої позачергової сесії VIII скликання, однак вказане рішення прийняте не було, так як не набрало достатньої кількості голосів депутатів”.
Ось так. Чому це питання вирішувалося на сесії міської ради, а не виконкомом міської ради чи персонально головою виконкому, тобто Людмилою Ткаченко? З’ясовано, що мозаїчні зображення В. Леніна та Й. Сталіна на водонапірній вежі НЕ є зареєстрованими пам’ятками місцевого чи національного значення. Про це після перевірки всіх реєстрів пам’яток та інших документів однозначно заявив Департамент культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації. Іншими словами, для держави їх НЕ існує. Це і стало причиною того, чому в 2015 році до списків про декомунізацію ці зображення не потрапили, на них звернули увагу пізніше, після сигналів громадськості. Ще цікавіше, що вони НЕ знаходяться на балансі Новгород-Сіверської міської ради, НЕ є комунальним майном.
Отже, рішення сесії ради, відповідно до вимог закону, не потрібні. Без бюрократичної тяганини їхню долю має вирішити виконком Новгород-Сіверської міської ради в робочому порядку.
Тест на український патріотизм
До тексту цієї публікації ми додали, крім світлин з комуністичною символікою в Новгород-Сіверському, ще й світлину, зроблену російськими вояками в Україні на фронті російсько-української війни. На ній зображено танк із написом “За Сталина!!!” 200-ї окремої мотострілецької Печенізької ордена Кутузова бригади Збройних сил Російської Федерації у складі берегових військ Північного флоту. Її підрозділи воювали проти Збройних Сил України в 2014 році на Луганщині, а в 2015 році – в боях за Дебальцеве. Загалом у військах російського агресора, як власне в усій Російській Федерації, був і є культ поклоніння Сталіну як символу агресії, загарбницької, імперіалістичної політики.
Це ще одне з багатьох нагадувань, що мозаїчні зображення на водонапірній вежі у Новгород-Сіверському є не просто комуністичною символікою колишнього злочинного тоталітарного режиму, а й символікою сучасного російського агресора, з яким Захисники України воюють вже восьмий рік…
Таким чином, відмова прибирати з публічного простору зображення комуністичних вождів є тестом на український патріотизм і відданість власній Українській державі.
Коментар Петра АНТОНЕНКА, головного редактора чернігівських газет “Світ-інфо” та “Струна”:
Отже, голова відмовилася. А ким, власне, є міський голова? Царем, імператором, Новгород-Сіверським князем відновленого через тисячу років князівства? І чому лише до неї претензії? Адже є МІСЦЕВА ВЛАДА. А це, насамперед, Новгород-Сіверська міська рада.
І все ж, не оминаймо ролі міської голови Людмили Миколаївни Ткаченко. Вона ВНОСИТЬ те чи інше питання на виконком чи раду, робить доповідь, забезпечує виконання законів. А тут, коли йдеться про зображення Леніна і Сталіна, голова “не добачила” в законі норму, що комуністичною символікою є і її зображення, а не лише пам’ятники. Обмарило голову Л. Ткаченко, яка має достатній стаж роботи в державних органах, зокрема в міськраді.
Наразі – про Новгород-Сіверську міську раду як адміністративно-територіальну одиницю. У процесі децентралізації в Україні у серпні 2018 року вона стала об’єднаною територіальною громадою, долучивши Новгород-Сіверський район, раніше окремий. Торік, при укрупненні районів в Україні, коли в області з 22-х їх стало 5, сформувався і укрупнений Новгород-Сіверський район, до якого влилися кілька сусідніх. Але там свої ОТГ, і громади від минулого року іменуються вже не об’єднаними, а просто громадами, за назвами їх центрів – міська, селищна, сільська.
Тож Новгород-Сіверська міська рада – це саме місто, де 14,2 тисячі населення, а також колишній район.
У жовтні 2020 року, на чергових місцевих виборах в Україні, була обрана й Новгород-Сіверська міська рада. Був переобраний міським головою Олег Бондаренко. На посаду вступити не встиг, помер. А на повторних виборах головою обрали Людмилу Ткаченко, котра, до речі, в жовтні була обрана однією з 26 депутатів міськради. Докладніше: 5 – обрані в територіальних округах, 21 – по єдиному багатомандатному округу, за списками політичних партій. Та яких же саме партій? Яким він є, політикум Новгород-Сіверщини, офіційно восени зафіксований виборами 2020 року?
Кидається у вічі переважна безпартійність депутатського корпусу. Жоден із 5-ти депутатів, обраних по округах, не є членом якоїсь партії. З 21-го депутата, обраного в єдиному багатомандатному окрузі, лише 5 партійні: “Батьківщина” – 2 депутати, по одному – “Наш край”, Радикальна партія Олега Ляшка, ОПЗЖ (“Опозиційна платформа – За життя”). Це свідчення того, наскільки дискредитовані у нас партії, при нинішньому партійному цирку в Україні з його понад 350-ма партійками.
Але все-таки закон вимагає, щоб і по округах, і в єдиному окрузі кандидатів висували політичні партії. Тому гляньмо, хто ж висунув тих, хто став депутатами. Тут нема жодного депутата від славних колись національно-демократичних сил. Навіть від таких порівняно відомих, як “Свобода” чи Народний Рух – обидві партії нині на узбіччі політикуму.
Не видно серед депутатів і членів попередніх партій влади. Ні “Нашої України”, популярної за Ющенка, ні партії “Європейська Солідарність” Порошенка. Представлені “регіонали”, нині перелицьовані у ОПЗЖ.
Лідер – “Наш край”, 6 депутатів. Друге місце – “Рідний дім”, 5 депутатів: партія чернігівського мера Атрошенка, яка не лише впевнено перемогла в Чернігові, а й створила структури і успішно виступила на виборах по області. Від цієї партії обрана депутатом і міська голова. По 4 депутати мають “Слуга народу” і “За майбутнє”, 3 – ОПЗЖ, по 2 – “Батьківщина” і Радикальна партія Ляшка.
Усі ці партії, звичайно ж, декларують патріотизм, державність. Навіть учорашні “регіонали” – ОПЗЖ – ніде ж не виступають за відновлення Радянського Союзу і за російські танки в Україні. Тому запитання до обласних організацій цих партій, депутати яких “не помічають” символіки тоталітарного комуністичного режиму в центрі древнього українського міста: ви з якої держави?!
Щодо юридичної, правової оцінки ситуації, то дивує не лише те, що правоохоронні органи з 2018 і аж по 2020 рік тягли з розслідуванням, а й те, що воно було припинене через смерть попереднього міського голови. Невже справа була відкрита конкретно проти нього, а не через порушення закону?
…Від Новгород-Сіверського до кордону з Росією – кілька десятків кілометрів. А межа самої громади є державним кордоном України з державою-агресором Росією. Саме Російська Федерація після розпаду Радянського Союзу офіційно визнала себе і проголосила правонаступницею СРСР. І “правонаступно” продовжує загарбницьку політику Союзу.
Новгород-Сіверський став чи не останнім містом України, де лише недавно був демонтований пам’ятник Леніну. Хтось дуже боїться Закону про декомунізацію. Сумні “рекорди”. Слово – за виборцями, громадянами, українцями на цьому північному форпості Української держави.
