Фольклор – найбільш гуманістичний засіб повернення українству українськості

Анна МУКАН,
відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології
У рамках Тринадцятих фольклористичних читань, присвячених професорці Лідії Дунаєвській, відбулася Міжнародна конференція “Традиційна культура – шлях духовної деокупації”. Організатор заходу – Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка.

Відкрив конференцію директор Інституту філології професор Григорій Семенюк. У вітальному слові він акцентував увагу на історії кафедри фольклористики та внеску в її розвиток фундаторки й першої очільниці – професорки Лідії Дунаєвської: “Лідія Францівна була духовно сильною людиною, одержимою освітянською ідеєю, патріотом, фахівцем своєї справи”.
Директор навів цифри, які засвідчують неабиякий потенціал кафедри у підготовці фахових фольклористів: 24 випуски та 640 випускників, які знайшли себе у вчителюванні, викладанні, письменництві, стали артистами. Фольклористичні читання, започатковані у 2007 році, щороку гуртують науковців з різних куточків світу. За 13 років роботи секцій було виголошено 1500 доповідей, опублікованих у 23 випусках фахового збірника “Література. Фольклор. Проблеми поетики”. Ці факти, переконаний Григорій Фокович, свідчать про міцний науковий фундамент кафедри, живучість ідей її фундаторів і вагомість праці нинішніх співробітників.
Учасників конференції також привітав ректор Шевченкового університету професор Володимир Бугров. Він наголосив, що успішна діяльність кафедри пояснюється багато в чому тим, що фольклор стає “тим метанаративом, в межах якого об’єднуються різні матриці та підходи”. Вивчення фольклору передбачає не лише  збереження фольклорної спадщини, а є методологією, підвалини якої заклав перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Прикладом такого підходу можна назвати успіх пісні гурту “Go-A” на цьогорічному Євробаченні, адже вона є авторською версією прадавньої української веснянки.
Привітання від імені академіка, директора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Ганни Скрипник зачитала завідувачка відділу української та зарубіжної фольклористики Лариса Вахніна. Очільниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології наголосила, що діяльність кафедри фольклористики сприяє утвердженню української ідеї, розвитку української мови, культури, вихованню, навчає берегти народні звичаї та фольклор.
Завідувачка кафедри фольклористики, донька Лідії Дунаєвської, доцент Олеся Наумовська зауважила, що назва цьогорічної конференції апелює до терміна “деокупація” як “способу самовизволення, самоочищення кожного від тенденційних нашарувань радянської минувшини і наближеності до самих себе, до пізнання своєї ідентичності”. Очільниця кафедри висловила глибоке занепокоєння станом, в якому зараз перебуває галузь: уже втретє від часу заснування кафедри (1992 р.) відбувається спроба виключити фольклористику із переліку спеціальностей для присудження наукових ступенів. Наслідками такого рішення стане зниження наукового інтересу до цієї галузі, “а без осягнення ядерних смислів, які тримають нашу націю, прозирають із текстів народної творчості, ми не можемо позбутися тих лантухів “какаяразніца””, – переконана Леся Владиславівна.
На пленарному засіданні виступив також професор Віктор Давидюк. У доповіді “Сучасна українська фольклористика в пошуках “прогресивних” підходів” науковець розкрив небезпечні тенденції в галузі, зумовлені такими потужними чинниками сьогодення, як карантинні обмеження, силове поле електронних мереж, а також обмежена проблематика, з якою можна публікуватися у закордонних фахових виданнях. Усі ці виклики зумовлюють самоізоляцію наукових шкіл і окремих дослідників, орієнтують молодих науковців лише на інтернет-джерела, а мірилом науковості стають питання, висвітлені в межах кількох міжнародних ресурсів (наприклад, Web of Science, Scopus).
Доповідь професора Сергія Сегеди “Антропологічний портрет княгині Інгігерди” була представлена у вигляді презентації. Науковець розповів про таємниці саркофага Ярослава Мудрого й намагався дошукатися історичної правди про поховання дружини князя – Інгігерди.
Про етимологію понять “дитинець” і “золотник”, які здавна побутують у поліському фольк­лорі, розповів професор Віктор Мойсієнко. Науковець спробував декодувати вірування наших пращурів, пов’язані з лікуванням хвороб живота. Виявилося, що глибока пошана предків до “дитинця” й “золотника” під час замовлянь недуг пояснюється співвіднесенням цих понять із оберегом, добрим духом, своєрідним янголом-охоронцем, який має чітке розташування в тілі людини – під пупком.
Не менш цікавою видалася доповідь професора Юрія Коваліва, який торкнувся проблеми фольклорної метафори у творчості Емми Андієвської. Українська письменниця-емігрантка, як доводить науковець, широко застосовувала фольклорні символи, метафорику, образність із метою позбавлення художнього тексту від цивілізаційних культурних нашарувань і повернення до первинних ідентифікаційних смислів.
Ще один доповідач пленарного засідання – професор Яро­слав Гарасим – зосередився на фольклористичній концепції одного із ювілярів нинішнього року Філарета Колесси в контексті тогочасної європейської науки. Дослідник також анонсував конференцію, присвячену ювіляру, яка відбудеться у ЛНУ імені Івана Франка цієї осені.
Міждисциплінарний і міжнародний контекст конференції забезпечила презентація білоруської мистецтвознавиці Ганни Барвенавої. Вона проаналізувала антилукашенківську кампанію, яка набирає обертів у її країні. У поле аналізу дослідниці потрапили плакати, слогани, мурали, меми – тобто сучасний білоруський фольклор, в основі якого не рідко лежить прадавня народна творчість. Тут і трансформовані приказки/прислів’я, й техніка вишивання хрестиком, і переосмислені фольклорні символи та поняття, і національна кольористика – елементи, які надають глибинних смислів протестам і характеризують національну ідеологію, закладену в основу боротьби з узурпаційною владою.
У рамках конференції відбувся круглий стіл, присвячений 150-річчю від дня народження Володимира Гнатюка, – “Перший, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки”. За два дні роботи у Тринадцятих фольклористичних читаннях взяли участь близько ста науковців з різних куточків України й світу – Києва, Луцька, Житомира, Кам’янець-Подільського, Львова, Полтави, Сум, Черкас, Івано-Франківська, Рівного, Острога, Ізмаїла, Білорусі, Литви, Естонії, Польщі, Японії, США, Канади. Віртуальний формат заходу, з одного боку, позбавив можливості живого спілкування, а з іншого – уможливив проведення Читань у карантинних умовах, дозволив здійснити відеозапис усіх доповідей та розподілити роботу секцій таким чином, щоби кожен міг “побувати” у будь-якій із них і долучитися до обговорення різних тем.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment