Творче післяобіддя в пана Бучківського

Мирослава ОЛІЙНИК,
членкиня НСЖУ

“Щасливий, що дожив до проголошення Незалежності України, і для неї моя праця і любов”.
Іван Бучківський

Весняної неділі творча група з Городка та Львова, під керівництвом просвітянки Ярослави Когут (Зав’ялової), провідала почесного голову Городоцької “Просвіти”, ветерана педагогічної праці Івана Павловича Бучківського. Восени йому виповниться 98 років. Пані Ярослава зуміла залучити активних людей: викладач Львівського університету бізнесу і права, лікар, просвітянин Василь Янкович, голова Львівської обласної організації Всеукраїнської Ліги українських жінок Надія Кохалевич та її заступниця Мирослава Кушнір, завідувачка бібліотеки села Вовчухи Марія Будзановська, завідувачка Народного дому села Черляни Марія Понізовська, дякиня Галина Мартинюк зі Львова, а також настоятель храму Стрітення Господнього у Львові отець Петро Ушкало, який і привіз усіх у Градівку.
При в’їзді в це село височіє пам’ятник Тарасу Шевченку, біля якого ми зупинилися – читали вірші Кобзаря, зробили спільне фото. Пригадали, як у далеких 1960х роках Іван Павлович зініціював та приклав максимум зусиль для встановлення погруддя Кобзареві. І як комуністична влада не переслідувала Бучківського, як не цькувала і погрожувала – не здався вчитель із патріотичним серцем українця. На сьогодні цей пам’ятник є візитівкою села Градівка та всієї Городоччини.
Співучі гості привітали господаря та його сім’ю величальним “Христос Воскрес!”. Співали багато народних, стрілецьких і повстанських пісень – під керівництвом пані Галини. Заспівали для Івана Павловича улюблені “Чорнобривці”, акомпанував на баяні пан Василь Янкович. Захоплено слухали всі “Розриту могилу” у виконанні отця Петра Ушкала. Інтонаційно, чуттєво читав вірші Тараса Шевченка та свій власний вірш “Мати сина на фронт виряджає” й Іван Павлович.
Творча зустріч перепліталася розповідями та спогадами… Пригадали, як відроджувалася Городоцька “Просвіта” в 1989 році. Як Іван Павлович “підпільно” скликав на перше районне засідання просвітян у Градівській школі, бо в Городку панувала тверда комуністична влада. Звісно, про це засідання донесли у владні кабінети. Довелося відповідати, але Бучківський вистояв.
Згодом почалася горбачовська “відлига”, й Україна поступово ставала на ноги. Товариство “Просвіта”, яким він керував 25 років, виконувало колосальну роботу: проводили літературні зустрічі, конференції, засідання, близькі та далекі мандрівки визначними місцями України. Особливими поїздками були подорожі до Канева, на Чернечу гору. Присутні згадували тодішні екскурсії – без комфортабельних автобусів і вишуканого сервісу… Але ті, хто мандрували тоді по Україні, дотепер вдячні Івану Павловичу.
А ще була вчительська робота, яка забирала найбільше часу. Стоси учнівських зошитів, які треба було перевірити. У Градівській школі він відкрив перший у районі кабінет образотворчого мистецтва. Однак найбільшою гордістю та напрацюванням почесний вчитель вважає створення каплиці Покрови Пресвятої Богородиці, яка стала своєрідним кабінетом християнського виховання учнів.
Сьогодні у планах пана Івана – упорядкування власних віршів, бо раніше часу завжди не вистачало для себе…
Цікаво розповів про свою діяльність і Василь Янкович родом зі Стрийщини. Після закінчення Львівського університету його направили на Луганщину. 10 років пропрацював редактором телебачення і радіомовлення, ведучим програм “Свічадо нашої душі”, “Орієнтир”, також навчав студентів у педінституті. Але найбільшою радістю і відповідальністю стало обрання його головою Луганської “Просвіти”.
Висловлювали тривожні думки про теперішню російськоукраїнську війну. Коли вона закінчиться?..
Сідало сонце. Гості милувалися “долиною” нарцисів дочки пана Івана Лесі. Після весняного дощу поособливому пахнув фруктовий сад.
На пам’ять гостинному господарю від Ліги українських жінок вручили біографічний довідник “Українська жінка у визвольній боротьбі” (1940–1950 рр.), упорядкований Надією Мудрою. Василь Янкович подарував історичні нариси Ігоря Саєнка “Минуле та сьогодення козацтва на Луганщині”.
Такі зустрічі не забуваються.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment