Живописна сповідь Тараса Кравченка

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
У Музеї Марії Заньковецької в рамках проєкту “Очима в сучасний театр” відкрили виставку живопису молодого художника Тараса Кравченка, яка, звісно ж, присвячена театру. До цього митець виставляв свої роботи в Музеї шістдесятництва.

Основним завданням проєкту є дослідження театру сьогодення, його головних тем, ідей та творчого “почерку” сучасних майстрів. Виставки цього проєкту розглядають роботу режисерів та художників, які висвітлюють своє всебічне бачення театрального процесу.
Завідувачка Музею Марії Заньковецької Лілія Волошина наголосила, що виставка відкривається в Міжнародний день музеїв, і запросила присутніх на численні лекції та виставки, що тут проходять.
Куратор проєкту “Очима в сучасний театр” Аліна Луцюк зазначила, що серія виставок у музеї є своєрідним поєднанням минулого та сучасного. Минуле презентоване експозицією, яка розповідає про витоки українського театру і актрису Марію Заньковецьку. А виставки на першому поверсі – про театр сучасний. Також пані Аліна представила інтерв’ю з молодими режисерами Анною Турло й Орестом Пастухом з театру “Золоті ворота” та Аліною Чеушовою з театральноестрадної студії “Теларі”, які розказали про своє бачення сучасного українського театру.
– З одного боку ви бачите радість буття, теплі почуття, емоції, а з іншого – безодню страху. Саме контраст світлих та темних почуттів є ідеєю робіт на цих стінах, – розповів художник Тарас Кравченко. – Я поставив перед собою завдання втілити емоції та почуття засобами живопису. Основним моїм інструментом є коди. Тут ви побачите не пастельні тони, а відверті кольори. Ці дослідження можна було почати лише подолавши в собі традиції та скутість. Це не натурник, якого треба зобразити засобами реалістичного живопису. Предметне зображення невловиме як метелик. Тут треба працювати швидко і впевнено. Жодна з цих робіт не вимучувалася місяцями. Я створював швидко та безжалісно – висвітлюючи саму суть.
У театрі легко отримати натхнення, матеріал для роздумів. Я б назвав театр симбіозом усіх видів мистецтва. Головне, що я хочу сказати, — у будьяких ситуаціях не впадайте в анабіоз. Мистецтво, творчість, самовираження – це те, що прагне врятувати людину від смерті.
Уважний глядач помітить сумні роботи з похмурими символами. Та я хочу спитати: “Хіба кожен з нас не без гріха?” Я також роблю помилки. Але творчість здатна витягнути того, хто стоїть на межі і, навіть того, хто цю межу вже перейшов. Все це прагну донести своїми роботами…
Відома українська журналістка, шістдесятниця Маргарита Довгань розповіла, що Тарас Кравченко належить до знаної мистецької родини. Вона знає вірші його прадіда, а дід Тараса був другом сім’ї Довганів. Це відомий український скульптор В’ячеслав Клоков. Добре знає вона розкішний, ліричний живопис Тарасової мами. А тепер прийшла черга представити свої роботи і молодому митцю.
Пані Рита зізналася, що їй було приємно почути думку, що мистецтво — це та сила, яка повертає людину до життя. Роботи Тараса — це сповіді про стан його душі у певні часи. А на одній з картин можна побачити світло – насичене життям і енергією.
Під час відкриття виставки гості отримали насолоду від концерту класичної музики, подарованого молодим музикантом Олександром Свірським, представником творчої родини.