Надважлива зустріч для родин зниклих безвісти захисників України

До чого такий гучний епітет? Судіть самі.
По-перше, ми вважаємо цей день і цю зустріч – офіційним Днем народження Всеукраїнської Асоціації родин зник­лих безвісти.
По-друге, на зустрічі, в Києві, на Банковій, 7/11, був присутній народний депутат України Анатолій Остапенко, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики. Саме він готував зміни до Закону “Про статус зниклих безвісти за особливих обставин”, аби закон цей врешті-решт запрацював.
На зустрічі також були присутні голова Комісії з питань зниклих безвісти (далі – Комісія) Володимир Максимченко та Ігор Куракса, який займався пошуком зниклих безвісти з середини 2014 року. І ми, заради кого і було це зібрання: мами з “Надії”, “Едельвейсу” (Донецьк) та “Надії-Схід” (Луганськ).
Питання, які обговорювалися на зустрічі, – робота Комісії, створення Єдиного реєстру зниклих безвісти та порядок включення до нього. І найважливіше для нас – включення представників родин до складу Комісії.
Отже, зміни до Закону, що підготував Анатолій Остапенко, вже зареєстровані у Верховній Раді і пройшли попереднє обговорення в Комітетах. Чекаємо першого читання.
Ще один проєкт змін до Закону – плід спільної праці Голови Комісії Володимира Максимченка та Міністерства юстиції України – теж на виході.
Не впевнена, що два закони краще, ніж один.
Стосовно роботи Комісії. Кабмін обіцяє приміщення, але не обіцяє людей до Секретаріату та грошей для роботи.
До речі, коли Комісія розпочне роботу в повному обсязі, де буде і включення до Єдиного реєстру, і “розбір польотів” у справах зниклих, і координація пошукових груп, передбачена кількість народу (18 осіб) буде “те, що треба”. Ми згодні відстоювати таку кількість “обслуговуючого персоналу”, якщо ці службовці будуть: приймати заяви про зниклих безвісти; опрацьовувати, вносити та контролювати внесення даних по зниклим безвісти до Реєстру в повному обсязі; ініціювати, координувати та, за необхідності, активізувати роботу слідства та слідчих у справах зниклих безвісти; ініціювати та координувати роботу пошукових груп.
Зустріч тривала три години.

Що позитивного.
Комісія працює. Проведено сім засідань. Звіт про три останні можна подивитись на сторінці Комісії на Фейсбуці.
Зміни до Закону будуть. Вірю, що вони реанімують цей Закон, він запрацює, і ми ще за життя побачимо результат.
Народний депутат Остапенко щиро переймається тим, щоб зрушити цю гору з місця, заставити працювати. Є такий вогник, знаєте, щоб зробити й побачити результат. Сподобалась його позиція “треба почати працювати, а недоліки цього складного механізму, що будуть виявлятись під час роботи, будемо усувати по мірі їх виявлення”.
Володимир Максимченко розуміє проблеми, що стоять перед ним. Чітко бачить перші кроки для розв’язання цих проблем. Працює і готовий працювати далі. Вільно контактує з родинами. Відкритий для обговорення всіх питань.

Що поганого.
Обидва представники влади згодні допустити представників родин зниклих безвісти до роботи в Комісії, але “обмежено” – без права голосу, без доступу до “персональної інформації”. Була обмовка за Фрейдом: “Вони всі мертві”…
Отже, про об’єктивність та рівновагу в Комісії, на жаль, нема й мови. Поки що це ще одна “поховальна команда” з перерозподілу тіл тимчасово невстановлених захисників України.
Висновок. Рівновагу та об’єктивність Комісії може гарантувати лише повноцінне включення представників родин до Комісії. А ми готові пройти будь-які перевірки всіх силових структур України та надати всі необхідні гарантії нерозголошення.
Невже люди, що чекають і шукають сім років своїх синів-захисників України, не гідні довіри цієї ж самої України?
І тоді чи можемо вірити ми?

З сайту nadiyemos.com

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment