Притча про Предтечу

(Іванові Миколайчуку на 80-річчя)

Жасмин і сіно в пояси,
І косу дятел клепле,
І манна Божа із роси
Паде крізь літо тепле.

Ловіть у пригорщі цей дар –
Цукерки із горошку,
І гляньте в храмі на вівтар –
Там є Іван потрошку.

Он його очі, он брова,
Он чуб, як в отамана –
Так гідно стята голова
У нашого Івана.

Бо він – Предтеча, златослов,
Він не змовкає й досі.
Під лепет свіч і хоругов
“Прийдіть на прощу!” – просить.

Прийдіть до себе у двори,
За хрещені престоли.
Я хочу бачити згори,
Які ви, з ким ви, хто ви.

І хто ваш цар, і хто ваш бог,
Хто милує, хто судить.
Хто яничар, хто скоморох,
Хто Україну любить.

А хто розпродує її
Кавалками й цілою.
Хто хазяї, хто холуї,
Прилиплі за халвою.

Прийдіть, у вікна зазирніть,
У дзеркала причільні –
І крила вгору підніміть –
Ви вільні чи не вільні?

І як летітимете ввись,
Як лебеді, як круки,
Свій час відмірявши колись,
На грудях склавши руки.

А тут – лиш проща угорі,
Один хлібець і свічка,
І мавзолеї, і царі,
Із лободи копичка.

Так люто стята голова
І незагойна рана,
Та стежка куриться жива
На прощу до Івана.

Віра КИТАЙГОРОДСЬКА

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment