Дністер знає – ми пам’ятаємо: 80 років по тому

Світлана МАСЛОВСЬКА,
в. о. голови Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Таку назву заходу (“Дністер знає – ми пам’ятаємо”) Заставнівська “Просвіта” у 2016 році запропонувала для громадськості краю, аби нагадати та вшанувати пам’ять героївукраїнців, жорстоко знищених у липні 1941 року на мості через річку Дністер, який з’єднує два населених пункти – Заліщики й Кострижівку.

Якби річка вміла
говорити…
Недаремно кажуть, що Україною пройшлися всі котки історії, тому вона отримала найвищий гарт, який успадкували наші патріоти, захисники рубежів держави. І хоча чимала площа території України окупована, але там, де нині хлопці несуть службу, – не дають ворогові кроку ступити на рідну землю, аби ніколи не повторилися безжальні розправи путінських кумирів тільки за те, що українець є …українцем.
2016 року Україна відзначила ще одну трагічну дату своєї історії – 75 років з часу масового знищення політичних в’язнів у в’язницях Західної України. Це були непримиренні борці за волю, інтелігенція, патріоти своєї землі, цвіт нації, котрим радянські карателі інкримінували причетність до ОУН та шпигунство і тому їх належало розстріляти. В’язниці були переповнені, почалася війна, аби з в’язнями не заморочуватися їх безжально знищували. Одних убивали, виводячи на тюремне подвір’я, інших – просто в камерах. А наших земляків – нелюдським методом, запакувавши в товарняки потягу, облили авіапальним, доправили на міст через Дністер, що між Кострижівкою і Заліщиками, і підірвали. Кажуть, тоді загинули близько 500 людей. Але пам’ять – незнищенна!..
Про цю трагедію розповідається у книгах історикадослідника, краєзнавця Миколи Черешнюка “Сповідь на світанку”, “Історія сіл Заставнівщини” і “Кострижівка – перлина Дністровського каньйону” в розділі “Якби річка вміла говорити”. “Подія написана на основі спогадів ще живих тоді очевидців, бо документів дійсно немає. Політв’язнів відправили потягом на Схід, але він дійшов лише до Кострижівки, бо в районі Товстого залізнична дорога була блокована. Міст КострижівкаЗаліщики радянські сапери підірвали разом із вагонами, в яких перебували в’язні. Супроводжувальні документи на арештантів пізніше були виявлені в Умані, де відбувалися масові розстріли. Знищивши жертви на Дністрі, енкаведисти догнали основний уманський етап, щоб долучити свої списки до основного, класифікуючи як таких, що розстріляні у дорозі за спробу до повстання. Цей сталінський злочин досліджувався не лише мною, але й Нестором Мизаком, Антоном Могилюком, Романом Мулярчиком (останні із Заліщицького району)”.
Московські попихачі, тікаючи, таким чином замітали за собою сліди так, що навіть в архівах немає документів про трагедію.
“Вот там ваша
самостоятєльная Украіна!!!”
А ось ще один спогад, який віднайшов Василь Мустеца, дослідник трагічних подій становлення України на Буковині (с. Шубранець):
“В перші дні після вибуху німецькобольшевицької війни в 1941 році до м. Заліщики над Дністром приїхав ешелон з 60ти вантажних вагонів, наповнених самими в’язнями. Звідки їх привезено, мені не відомо. Всі вагони вщерть набиті стоячими в’язнями, що від сильного стиску просто душилися. Вагони були запльомбовані та стережені енкаведистами. Проте люди знали, що там діється, бо з вагонів було чути страшні крики в’язнів. Насилу втиснено у вагони ще одну групу в’язнів, що їх пригнали енкаведисти з місцевої в’язниці. Руки в’язнів були пов’язані дротом.
Після того енкаведисти облили ввесь ешелон якоюсь рідиною, вагони загорілися, а крики в’язнів зчинилися ще більші. Тоді під’їхали ззаду дві льокомотиви і штовхнули вагони на залізничний міст на ріці Дністер, що сполучував Заліщики з Буковиною. Цей міст був замінований і як тільки вагони в’їхали на нього, сталася страшна експльозія. За хвилину міст з вагонами звалився на дно глибокого Дністра.
Московські кати, виконавши свою злочинну роботу, реготали, мов скажені звірі, та викрикували на все горло: “Вот там ваша самостоятельная Україна. Всєм вам туда дорога, с…..сини!”…
Н. К. (Німеччина) (“Шлях перемоги”, 3 липня 1960 р.)

Багато років трагічна дата
замовчувалася
Заставнівська “Просвіта” та й Буковинська загалом, починаючи з 2016 року, запровадила щорічне вшанування пам’яті загиблих політв’язнів на Кострижівському мосту. Хоча заліщани цю традицію не порушують ще з 1993 року, вже майже 30 років… У селищі на початку 90х Михайло Площанський разом зі своїми однодумцямипобратимами звів металевий хрест, організували на березі Дністра урочистості. Але оскільки на Буковині багато років цю подію замовчували, то вона не встигла відбитися в національній свідомості, бо інформації було недостатньо.
Та камінь зрушено 2016 року, і за 5 років зміни всетаки відбулися. Насамперед, “Просвіта” виконала обітницю моральної ваги – споруджено пам’ятний знак на честь загиблих політичних в’язнів із відтворенням на мармуровій плиті трагедії (виготовив на замовлення “Просвіти” підприємець, родом із с. Замостя Вижницького району, Юрій Вірста).
Щороку на початку липня біля пам’ятного знаку збирається громадськість краю, священнослужителі, учасники Євромайдану та російськоукраїнської війни, молодь, влада області, району, селища. Але цього мало. Щоразу відчуття, що ми живемо в паралельному світі, коли українці і досі гинуть на Сході України, і поступу до жаданої перемоги дуже і дуже мало.

Наш гріх судитимуть віки…
Про “червоний терор у блакитних водах Дністра” ми говоримо і збираємося вже п’ять років поспіль. До того ж, завжди з нашими сусідамизаліщанами. Ми приїздили до них, до пам’ятного хреста, вони – до нас, до пам’ятного знаку. Щороку організатори не повторюються у сценарії, у поетів трагедія викликає рими, інсценізовані спогади очевидців трагедії (зібрані Миколою Черешнюком) спонукають до роздумів та непримиренності до ворогамоскаля. Ніби перед очима постають падаючі, палаючі вагони…
“Наш гріх судитимуть віки, За беріїв, за Соловки, за Чернівці, Заліщики і Кострижівку, за неврятовану домівку…” Наш гріх у тім, що зрідка згадуємо тих, кому завдячуємо життям, що й досі не знаємо всіх імен тих, хто загинув за волю України, що мало молимося за них…
Про все це ми, просвітяни, не мовчимо на зібраннях, приурочених пам’яті знищених українців у водах Дністра.
“Не так часто нині мчать відбудованими мостами пасажирські й вантажні вагони, і тільки хрести по обидва береги нагадують, що тут сталася Купальська (у прямому й переносному значенні) трагедія. Що тут, на своїй рідній землі, страшною смертю загинули українці. Їм – наші молитви, низький, доземний уклін…”

“Купальська” трагедія в нашій пам’яті завжди
7 липня 2021 року в селищі Кострижівка ми знову вшанували пам’ять політичних в’язнів під гаслом “Якби річка вміла говорити”, аби трагедіюісторію передати наступним поколінням, аби про московські нелюдські методи знищення українців дізнався світ, аби ніколи не допустити білих плям з відбитками крові на мапі нашої історії.
“Просвіта” разом із громадськістю вшосте на Буковині вшанували жертв політичних в’язнів, яких радянськоенкаведистська машина знищила своїм звичним, нелюдським методом…
Поминальну панахиду традиційно провели настоятелі СвятоМиколаївських храмів смт Кострижівка та с. Луки Чернівецької єпархії ПЦУ отці Сергій Гринчак і Михайло Судак.
Учасники зібрання – представники влади області, Чернівецької райради, голови територіальних громад Заставнівщини, сусідизаліщани, учасники бойових дій (АТО/ООС), просвітяни, волонтери, активна громадськість, після покладання квітів до меморіального знаку жертвам трагедії та залізного хреста, встановлених на умовних місцях загибелі політв’язнів Буковини, Тернопілля, Прикарпаття, вирушили на продовження заходу до Центрального селищного парку.
Багатогранна та велелюдна імпреза, організована Буковинською “Просвітою” та Кострижівською селищною радою, за участі ГО “Тактична група 4.5.0” і “Заставнівської волонтерської сотні” – це справжній урок патріотизму для всіх учасників зібрання.
У сценарії (авторка і ведуча Ірина Матійчук) перепліталися інсценізації (театралізовані уривки трагедії, поезії, художні номери, насичені патріотизмом і українськістю (ансамблі “Калинонька”, “Дністряночка”, фолькколективи “Василиха”, “Прилипчаночка”, викладачі Кострижівської школи мистецтв і юні танцюристи) з виступами голови ТГ Віталія Берковського, заступника голови облради Михайла Павлюка, голови Чернівецької райради Руслана Домніцака, заступника голови обласної “Просвіти”, народного артиста України Івана Дерди, письменника Миколи Лисича, голови Вижницької “Просвіти” Дмитра Никифоряка, в. о. голови Чернівецької “Просвіти” Світлани Масловської. Родзинка заходу – подарункикниги “Історія “Просвіти” на Буковині” – достойним просвітянам: Петрові Площанському, Олександрі Попелюк, Раїсі Ільчук, Людвігу Галаю, Марії М’якоті.
Насичена різножанрова програма яскраво доповнювалася військовопатріотичним вишколом для школярства і молоді, який організували ГО “Тактична група 4.5.0” , крім цього — козацькою кухнею (голова Олександр Паращук) разом із ГО “Учасників бойових дій на Сході України Заставнівщини” (голова Людвіг Галай). Хлопчики й дівчатка приміряли на швидкість бронежилети й інше військове спорядження, розбирали й складали автомат і з неабияким задоволенням слухали історії бойових дій наших славних захисників.
Жертв трагедії поминали за обідом (народні страви з буковинської печі – від “Заставнівської волонтерської сотні”, голова Марія М’якота). Окрема подяка приватним підприємцям Віктору Маліці та його дружині Марині, завдяки гостинності яких ми всі почувалися затишно.
Дивовижне дійство, де влада з народом, єднання пам’яті з колоритом, змістовні зустрічі молоді з учасниками бойових дій, патріотична музика й україноцентричне слово, спілкування з природою і один із одним, завершилося традиційним киданням віночків із польових квітів на хвилі ріки – як данина пам’яті тих, хто віддав своє життя водам Дністра, і спільні бажання: незабутність героїв, наша перемога в московськоукраїнській війні і всеперемагаюча любов до Господа, один до одного й до України. Слава Україні! Героям Слава!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment